Аріна любить весну. Це той час, коли є настрій бути активною, готувати смачні та корисні страви, гуляти та насолоджуватись природою. Саме тому,в свій вихідний, вона рано-вранці прокинулась й пішла до крамниці неподалік свого дому.
Її тішила думка про те, що зараз вона приготує для своїх рідних смачного сніданку, ще й вирішила тюльпанів по дорозі придбати. Щоб ще й ніжний аромат квітів розливав по квартирі. Ох. Краса!
Раптом Аріна почула наче її хтось гукає.
– Аріна! Арін!
Але дівчина вирішила, що то ї просто почалось. Все ж на вулиці вже є достатньо людей, кожен кудись йде, розмовляє, а може й когось гукали з таким ж іменем, як у неї.
Аріна зайшла в крамницю, купила все необхідне та, коли вийшла на вулицю, то зрозуміла, що її знову кличуть. Цього разу до неї підійшла жінка, що кликала її. Та от тільки дівчина ніяк не могла зрозуміти, хто це. Нікого схожого вона не знає.
– Аріно! Привіт! Це я, Таня. Ми в школу разом ходили!
– Таня? — задумано перепитала Аріна. — Часом не Прокопенко?
– Так-так.
– Щось я тебе геть не впізнала.
– Розумію. З тих часів я дуже сильно змінилась. Сама себе деколи не впізнаю в дзеркалі. — Сумно сказала Таня.
Аріна добре знала Таню. Навіть занадто. Щоправда, їй не хотілось зустрічатись з цією особою. Чому? Тому що колись вона відбила в неї хлопця. Ще й образила, назвавши дурною сірою мишею, якій не зустрічатись з таким красенем, як Степан треба, а щось зробити зі своїм хвилястим волоссям та прищами. Хоча претензію до хвилясто ті волосся Аріни дівчина не розуміла. Хіба що Таня вважала, що гарне лише її довге та пряме волосся.
Таня, крім того, ще й старалась спаскудити Аріні шкільне життя та пускати дурні плітки про неї, але добре, що в Аріни були неймовірно хороші та віддані друзі, які боролись з цими пліткам й захищали дівчину.
Чого ж Таня захотіла відбити в Аріни хлопця? Та все просто. Він був найкрасивіших старшокласником. З ним хотіли зустрічатись всі. Тим більше, що він був дуже харизматичним та тим ще серцеїдом. Ще й романтичні вчинки завжди робив.
Таня ж завжди могла привабити будь-якого хлопця. Її зовнішність була просто ідеальною для цього. Красива фігура в формі пісочного годинника, густе пряме волосся, красиве обличчя. І Таня цим вправно користувалась. Якщо вона зацікавлювалась якимось хлопцем, то інші дівчата більше не мали навіть й маленького шансу. Вона завжди отримувала те, що хотіла.
Та. Степан не встояв перед її чарами. Хоча, напевно, і не вважав Аріну як постійну дівчину. Таке буває серед підлітків. Таня стала зустрічатись з Степаном, а Аріна образилась на всі ці витівки Тані. Й цілком правильно зробила. Таким людям не можна забувати їх витівки.
Раптом, Таня стала розповідати, що важко їй в шлюбі зі Степаном. Вони ж одружились одразу ж після того, як їм виповнилось по вісімнадцять. Через рік народилась перша дитина. Степан намагався влаштувати бізнес, але прогонів, вліз в борги. А щоб заглушити свій провал взявся за оковиту. Діставалось і Тані на горіхи, і дітям,яких вони до того часу вже трьох зробили. Не розлучається з ним лише через те, що хоче повноцінної сім’ї для дітей. І все це при тому, що обом дівчатам всього по двадцять чотири роки.
Аріна не стала дослуховувати не бажані сімейні історії і сказала:
– Зрозуміло, то а для чого мені це знати?
– Ем… Ну… Просто.
– Що?
– Може допоможеш жінці в біді?
– А я маю? Слухай. Ти думаєш, що я забула про те, що ти мені влаштувала в школі? Ти ж хотіла собі Степана, то ж маєш те, чого хотіла. До мене які запитання?
– Що?… Яка ж ти злопам’ятна! Як можна бути такою гидкою?! Теж мені, рятівниця знайшлась! Думаєш мені так сильно потрібна твоя допомога?! — Розлютилась Таня.
– Хоча знаєш, дещо я тобі таки скажу. Мені шкода лише твоїх дітей. Не заслуговують вони на таких дурних батьків. Удачі тобі.
Аріна пішла та продовжила думати про те, який ж сніданок приготує сьогодні своїм батькам та сестрам. В ще про те, що вона рада, що Степан в її житті таки був дуже недовго.
