Коли моя бабуся покинула нас, я отримала в спадок її будинок в передмісті, з якого ми з чоловіком зробили собі дачу. Кожного літа ми переїжджаємо на дачу, щоб більше проводити часу на свіжому повітрі, відпочити від міського шуму, метушні. Особливо мені подобається слухати цвіркунів по обіді та ввечері.
Та й дітям теж подобається. Тут і їх друзі є, а як хочуть десь з ними погуляти, то сміло можуть піти гуляти до міста, воно в нас не настільки велике, щоб я могла хвилюватись. Та й дітям вже по тринадцять та п’ятнадцять.
Цього літа до нас в гості приїхали свекруха, невістка та її троє дітей тринадцяти, одинадцяти та дев’яти років. Без попередження заявились в понеділок та заявили, що залишаться тут на ціле літо. Хочуть свіжим повітрям подихати, відпочити. Ну що ж, хочуть відпочити, то добре.
Але хто ж знав, що ми з чоловіком будемо рахувати не те що дні, а години, до їхнього від’їзду. Вони як сказали, що будуть відпочивати, так і робили. Відпочивали. Навіть по дому нічого не хотіли робити. Про допомогу на грядках та з приготуванням їжі я взагалі мовчу.
Все було на мені та чоловіку, дітей старались не напружувати сильно роботою, бо ж все таки вони хочуть відпочити від школи, проте вони самі часто брались допомагати, або ж вставали раніше, щоб трохи полегшити нам з батьком життя.
Я вже попросила чоловіка поговорити з свекрухою та невісткою, бо ж то не діло. Мало того, що без попередження і без дозволу заявились, так ще й думають, що ми їм прислуга. Чоловік поговорив звісно, але результату то мало дало. Вони буквально три рази допомогли і знову забули про всі турботи.
Тоді вже не витримав мій старший син та якось ввечері, коли свекруха знову ганяла мене з «дай», «принеси», «віднеси».
– Слухайте, бабцю! Мені здається так не має бути. – Почав розмову син. – Мама ціле літо працює, прибирає, готує. Ви в гості приїхали, а не на курорт якийсь. Всі тут хочуть відпочити, а не лише ви. То ж вартувало б теж щось вдома робити. Чи ви вчите малих дітей неробству? – і вказав на дітей невістки.
От-то свекруха розізлилась. Та й невістка також. Вони зібрали наступного дня речі та вирішили їхати. Але перед виходом уточнили, що приїдуть наступного року також, може мій старший син до того часу розуму набереться і не буде грубіянити рідній бабусі, а так то їм дуже сподобалось в нас.
– Наступного літа ми хочемо відпочити, а не когось обслуговувати, тому шукайте краще базу відпочинку. – Сказали ми разом з чоловіком.
Всі вони фиркнули та пішли. І після цього ми не отримували від них навіть телефонних дзвінків, але зараз зате залишок літа ми проводимо в спокої та відпочиваємо.
