**Щедрість за чужі гроші**
Серце бється швидше тиск знову підскочив. Лікар сказав, потрібні дорогі ліки Ти ж допоможеш мамі?
***
У квартирі пахло ваніллю і свіжо завареною кавою Оксана щойно дістала з духовки пиріг з яблуками та корицею. Золота скоринка хрустіла під ножем, а по кухні розпливався теплий, заспокійливий аромат, ніби сама осінь зазирнула у вікно. Оксана акуратно розкладала шматочки пирога на порцелянові тарілки, коли в передпокої пролунав дзвінок різкий, настирливий, наче удари метронома.
На порозі стояла свекруха Надія Степанівна. В елегантному кашеміровому пальті кольору морської хвилі, з ідеально укладеним сивим волоссям і сяючою усмішкою. В руках вона тримала пакет із дорогої кондитерської тієї самої, де тістечка коштували як денний бюджет сімї.
Оксанко, здоровенькі були, кохана! співучо промовила вона, простягаючи руки для обіймів. Я тут повз ваш будинок йшла, вирішила зайти. А у вас так смачно пахне! Ніби в дитинстві
Оксана стримано посміхнулась, відчуваючи, як усередині наростає знайоме напруження наче туга пружина, готова розкрутитися. Вона знала: цей візит не випадковий.
…Надія Степанівна почала часто зявлятися в їхньому житті три роки тому після того, як її чоловік, батько Олега, пішов із сімї. Спочатку все було мило: спільні обіди по неділях, теплі розмови за чашкою чаю, допомога по дому. Але з часом її візити ставали частішими, а прохання настирливішими.
Олеженьку, синочку, зітхала Надія Степанівна, театрально притискаючи руку до серця, у мене тиск скаче. Лікар сказав, потрібні дорогі ліки Ти ж не відмовиш мамі?
Олег, мякий і чуйний, ніколи не заперечував. Спочатку суми були невеликі двісті, пятсот гривень. Потім зросли до тисячі, двох. Оксана намагалася поговорити з чоловіком, але він лише відмахувався, дивлячись на неї з легким роздратуванням:
Оксано, ну годі тобі Мама хворіє, ти ж бачиш. Не можна її кидати в біді. Це ж моя мати
А Надія Степанівна тим часом то й діло «забувала» згадати, що ліки вже куплені, а гроші пішли на щось інше. То на «терміновий курс вітамінів», то на «унікальну процедуру в клініці», то на «допомогу подрузі».
А одного разу Оксана випадково побачила у соцмережах фото свекрухи з кафе. На знімку вона посміхалася, тримаючи чашку капучино та тістечко з малиною, а підпис гласив: «Солодкий четвер найкраще ліки від сумної хандри!»
Оксана нахмурилася напередодні Надія Степанівна дзвонила Олегу в сльози:
Синочку, мені так погано Ліки закінчились, а лікар каже, що треба інші, імпортні, а вони ж коштують шалені гроші Я навіть не знаю, де їх взяти Хоч лягай та вмирай
Оксана показала фото чоловікові. Олег нахмурився, провів пальцем по екрану, ніби намагаючись стерти зображення. В очах його мигнула розгубленість, але тут же знайшлося виправдання:
Може, це давніше фото? Або вона просто хотіла трохи себе потішити Хворим теж інколи хочеться дрібної радості.
Олежу, тихо промовила Оксана, відчуваючи, як у горлі стоїть гіркий ком, вона витрачає твої гроші на кафе та тістечка, а ми змушені економити на ремонті. Ти справді не бачиш у цьому проблеми? Ми ж відкладали на нову пральну машинку, памятаєш?
Того ж вечора Надія Степанівна зателефонувала синові в сльози Оксана чула її ридання навіть через динамік:
Олеженьку, я почуваюся такою самотньою Ти навіть не уявляєш, як мені важко. А тепер ще й Оксанка на мене накинулась Каже, що я марную гроші А я просто хочу трохи тепла
Олег обернувся до неї похмурий, із щільно стисненими губами.
Ну що ти знову до мами причепилась? різко спитав він, кидаючи телефон на тумбочку. Звук вийшов занадто гучним, наче удар. Вона й так на межі, а ти її добиваєш!
Оксана відчула, як усередині закипає гнів гарячий, палаючий, наче розплавлений метал.
Я не причепилась! Я просто хочу, щоб ти побачив правду. Вона маніпулює тобою! Використовує твої почуття
Ти просто жадібна! вигукнув Олег, і слова зависли в повітрі, наче отруйний дим. Тобі шкода для мами грошей? Вона ж моя рідна кров!
Оксана мовчки пішла у спальню, зачинивши двері з тихим клацанням. За вікном ішов дощ, стукаючи по шибках, ніби вторив її внутрішньому хаосу
…Наступного дня Надія Степанівна приїхала «миритися». Вона принесла квіти пишні хризантеми у бузковій обгортці, вибачалася за «емоції», але в очах її читався холодний розрахунок, прихований за маскою каяття.
Оксанко, я розумію, що ти переживаєш за бюджет, мяко сказала вона, помішуючи ложечкою чай. Рухи
