Ця історія трапилась декілька років тому, коли я проходила практику в лікарні на останньому курсі медичного коледжу.
Старша медична сестра розповіла, що помітила собаку, який весь час приходить до вікна палати, в яку привезли чоловіка з отруєнням в наше інфекційне відділення.
Собака пильно стежив за вікном палати свого господаря та, бувало, починав тихесенько вити.
Ми його намагались всяко відволікти та дати поїсти. І смаколиків приносили, і м’ясо, і корм і багато чого іншого, але той нічого не хотів. Слухав лише господаря, який показувався у вікні та давав команду поїсти.
В такі моменти собака починав дуже активно крутити хвостом від радості, крутитись сам навколо себе та намагався застрибнути у вікно палати. Але лише господар міг зупинити його. Беріг і себе, і собаку, і вікно палати від тотального знищення щасливою тваринкою.
Цей пес став цілою сенсацією в нашому відділенні та, згодом, і цілої лікарні. Буквально кожен працівник лікарні знав про цього собаку та приходив на нього подивитись. Бо ж це справді неймовірно, наскільки собаки віддані тварини.
Коли ж чоловіка виписували з лікарні, то всі ми вийшли глянути, як собака буде зустрічати свого господаря. Як тільки чоловік вийшов з дверей лікарні, пес з розбігу заскочив на свого господаря та повалив його з ніг, адже це великий і красивий лабрадор.
Вже, чесне слово, думали, що зараз доведеться чоловіка того знову в лікарню класти, але вже в травматологічне відділення. Так і записали б в діагнозі – перелом кісток, через яскраво виражені радощі собаки.
