Декілька днів тому мені зателефонувала двоюрідна сестра та дуже сильно плакала. Ледве заспокоївшись вона почала свою розповідь.
-Жax! Жax! Просто жax! Я не знаю, що мені робити! Весілля не буде!
-Стоп, як не буде? Артем з Софією мали скоро одружуватись. Все ж добре було.
-Так, все БУЛО добре! Ми вже до весілля підготувались, чекали з нетерпінням. А нещодавно Артем мені так поміж розмови сказав, що не буде весілля. Я намагалась вияснити причину, але обоє мовчать та нічого не розповідають. Я розумію, що Артем в мене завидний наречений, дівчат біля нього було завжди багато. Звіснож було, юрист, квартира, машина, своє адвокатське бюро. Я так раділа, коли вони з Софією почали зустрічатися, а ще більше зраділа, коли вони повідомили, що будуть одружуватись. А уяви на якому небі від щастя я була, коли дізналась, що Софійка вагітна. А тут бац, і все! І немає більше сім’ї, яка навіть ще не встигла сформуватись.
-Ну а що Артем каже?
-Та нічого не хоче казати. Я питала, як з дитиною бути, це ж рідна кров, мій майбутній онук чи онука. А він мене: «Софія народить, зробимо тест ДНК і якщо дитина від мене – заберу малюка в неї!». Як він може забирати дитину в рідної матері? А він мені каже, що він ж юрист, друзі юристи і все він швидко зробить як йому потрібно. Я питаю в Софії – вона теж нічого внятного не каже. Робить вигляд ніби не знає чого Артем весілля відмінив, коли все вже було готове.
-Ну а що, думаєш він справді забере дитину?
-Не знаю, налаштований він рішуче. Каже, що буде наймати няню, домогосподарку і буде виховувати дитину сам. Звісно, якщо дитина його. Я вже не знаю, як їх мені помирити? Мені їх обох шкода, а дитину, яка ще не народилась ще більше шкода. Що робити я не знаю, сестриско.
-Почекай, поживемо – побачимо, ти їм не зарадиш, але можливо ще помиряться. – заспокоювала я сестру.
