Я щиро співчуваю усім жінкам, які пишуть про те, які погані їм дісталися свекрухи. Дякувати богу Зіна Василівна для мене, наче друга мати. Вона стільки витерпіла через моє недбальство, але жодного разу нічим не дорікнула.
Єгор запропонував одружитися, коли ми ще навчалися в школі. Хлопець дуже любив мене, як і я його, однак хвилювався, що коли ми роз’їдемося по різних навчальних закладах, почуття зникнуть і я знайду собі когось іншого. Батьки не розуміли такої поспішності, подумали, що я вагітна, тому й погодилася зіграти весілля.
Після одруження я переїхала жити до батьків Єгора. Зіна Василівна приязно зустріла мене, все пояснила, показала. Мені хотілося догодити їй, продемонструвати свої вміння, як господині, але їх, на жаль, й не було зовсім. Мама мене завжди жаліла, не підпускала до плити, казала, що я ще наготуюся за своє життя. Хто б міг подумати, що мені приспічить так рано вискочити заміж. Тож тепер усіх премудростей кулінарії мене навчала свекруха.
Найбільше хвилювалася, що мама Зіна буде лаяти, адже, щоб вона мені не довірила робити – я все псувала. Вже у самої опускалися руки, а свекруха заспокоювала, підтримувала, казала, що й у неї не все одразу виходило. Треба пробувати ще і ще, поки не вийде до толку.
Щоб ви розуміли я навіть підсмажку до супу не могла зробити, цибуля згорала. Єгор жартував з цього приводу, казав, добре, що вирішив рано на мені одружитися, поки у нас немає власного дому, інакше довелося б з голоду помирати, а так мама нагодує. Мені було не до жартів.
Якось, коли Зіна Василівна, поїхала у місто до лікаря, я вирішила усіх здивувати власним борщем. Не раз же бачила, як свекруха його готує, знала, що й за чим кидати. Робила наче за інструкцією, ось і свекруха повернулася, чує, як смачно пахне, ще з порогу мене хвалить. Підійшла скуштувати й скривилася.
-Дочко, а ти часом не переплутала сіль з лимонною кислотою?
Спробувала сама, та то неможливо їсти. Добре, що наших чоловіків не було вдома. Ми швиденько у дві руки зварили новий борщ, а коли сіли обідати, Зіна Василівна розхвалювала, що це все я наготувала. Навіть Єгор вперше похвалив та сказав, що такого смачного борщу ще не їв.
Помалу я таки навчилася готувати їсти. Не скажу скільки перепсувала продуктів та каструлі, але результат не змусив себе довго чекати. Сьогодні ми з Єгором живемо окремо, виховуємо донечку. Свекруха часто приходить в гості, допомагає мені по господарству, грається з Надійкою. Я дуже вдячна їй за мудрість та терпіння, які вона проявила стосовно мене. Хоч мама й хотіла як найкраще, але я свою Надю буду вчити готувати ще змалечку. Щоб тоді їй не довелося червоніти перед свекрухою, хто знає, яка їй трапиться.
