Віктор забрав сина з дитячого садочку. Жили вони не далеко, тому прогулювалися парком. Чекали, поки мама прийде з роботи й всі разом підуть додому. Богданчик бігав по дитячому майданчику, Віктор присів на лавці. Сьогодні особливо теплий приємний вечір. Осінь наступає поволі. Тому в такі дні Віктор намагається більше гуляти з сином на свіжому повітрі. Завтра вихідний, знову прийдуть сюди відпочивати, тільки втрьох.
Богданчик прибігав до тата, він викрикував одні слова:
– Дай мені, дай мені, дай мені.
– Що це означає?- запитав Віктор.
– Сьогодні вночі ви з мамою мене розбудили. Мама говорить не чіпай мене.
У чоловіка аж піт на лобі виступив. Такого не чекав. Він дивився на сина і мовчав. Потім здогадався запитати:
– І що було далі?
– Мама говорить не чіпай мене, а ти у відповідь, дай мені. Потім мама викрикнула, забери свій телефон. І я заснув.
Чоловік полегшено зітхнув. Богданчик знову побіг гратися з дітьми на дитячий майданчик. А Віктор сидів і думав. Потрібно терміново купувати нову квартиру. Щоб у сина була своя кімната. Сьогодні ж по говорять з дружиною щодо цього. Заощадження трохи є, а на іншу суму візьмуть кредит. Богданчик росте, мало що він ще почує вночі.
– Мама, мама, гукає син. І вони пішли зустрічати маму з роботи, яка з посмішкою поспішала до своїх найрідніших.
– Сьогодні вночі ви з мамою мене розбудили. Мама говорить не чіпай мене. У чоловіка аж піт на лобі виступив.
