Сусідка покликала мене до паркану. Шепотіла новину. Сьогодні зранку Оксана прийшла з нічної зміни трохи раніше, ніж завжди. Зайшла в будинок, а там її Микола ніжиться в ліжку з продавчинею Вірою. Оксана кричала на все село, викинула з будинку Віру і речі чоловіка. Говорила, щоб більше не підходив і близько до подвір’я. Нарешті впіймала на гарячому, продовжувала сусідка.
Сусідка Марія знає всі новини на селі. Люди тільки но йдуть на роботу, а вона вже новини розповідає, що трапилося вчора увечері. Де Марія все те дізнається. Та багато з того, що вона говорить, виявляється правдою. Про Миколу, який зраджує дружині з Вірою говорила давно, та я не вірила. Звідки Марія може знати про те, чи під вікнами стоїть? Та виявилося, що правда.
Залишилася Оксана з двома малими доньками. Їй завжди мама допомагає. Коли дівчина працює в нічну зміну, мама забирає онучок додому. От Микола й приводив в той час Віру до себе. Чому так поступав з Оксаною, невідомо. Адже Оксана гарна жіночка, красива, працьовита. Що йому не вистачало? Наразі прийшов жити до мами, тому що у Віри сім’я, чоловік і діти. Що Віра говорила чоловіку, невідомо? Але він її з дому не вигнав, і мирно в них, без сварок.
Оксана плакала не довго. Вже через два місяці привела до себе додому чоловіка. Маленький такий, худенький. Що вона в ньому знайшла? Поряд із видним Миколою, Іван виглядає зовсім непоказним. Тихо жили, мирно. Згодом діти стали татом його звати. Адже Микола не ходив провідувати дітей, і до себе не кликав. Живе Микола у мами, жінки на нього поглядають. Зустрічається то з одною, то з другою, а ні до якої не прихиляється. Вже й мама свариться, скільки можна, одружився б уже і жив як люди, а чоловік наразі не знайде таку як Оксана.
Давно зрозумів свою помилку, та назад не повернеш. Спочатку сподівався, що пробачить. Та коли колишня дружина привела в дім того Івана, Микола сміявся, поміняла. Наразі не до сміху. Живуть вони вже п’ять років. Нещодавно бачив Оксану, вагітна і така щаслива йшла під руку з теперішнім чоловіком. У Миколи аж серце тьохнуло. Втратив, не повернути. І Миколині діти туляться до Івана, татом кличуть. А на нього уваги не звернули. Пройшли мимо, неначе не знають його.
Останнім часом мама сварить Миколу, хоч би кого знайшов, та пішов від неї. Важко їй доглядати за сином. І попрати, прибрати, їсти готувати. Хіба на таку старість вона чекала, щоб син сидів у неї на шиї?
