Сьогодні зранку Поліні стало пor_ано. Живіт тягне, спина болить. Чоловік довго не роздумував і викликав швидку допомогу.

Коли Павло віз свою дружину в пологовий будинок, він не знав який його чекає сюрприз. Сьогодні зранку Поліні стало погано. Живіт тягне, спина болить. Чоловік довго не роздумував і викликав швидку допомогу. Лікар наказав швидко збиратися, тому що в дружини скоро почнеться. Наразі стоїть Павло під вікнами пологового, і чекає, коли телефонує йому дружина. Вже чотири години ходить назад, вперед. Чи телефон сів, чому мовчить?

Лише в шість годин вечора нарешті зателефонувала. Полінка замученим голосом сказала, що він двічі тато. Павло не зрозумів про що каже дружина. Запитав ще раз. Нарешті почув зрозумілу відповідь.
– У нас двійня, хлопчик і дівчинка. Дівчинка така маленька, два кілограми, хлопчик три триста.

Чоловік не йняв віри, що робити з двома? І ляпнув, чи не може Полінка залишити дівчинку, візьмемо хлопчика. Дружина вимкнула слухавку.
Додому Павло добрався пізно увечері. Він відразу пішов до своєї мами. Знав, що вона знайде відповідь, як йому поступити. Для чого двоє дітей. Чоловік не згоден. Як з ними справитися? Чому дружина спокійно говорила про двоє дітей? Невже візьме обох додому? Поліна повинна його слухатися, а вона слухавку кинула. Завтра поговорить з нею серйозно. А сьогодні порадиться з мамою, вислухає її.

Коли прийшов до батьків, у гостях сиділа давня мамина знайома. Павло пам’ятає її й хлопців двійнят, які билися з Павлом, при цьому захищаючи один одного. Дорослі вже як і він. Коли сіли за стіл, привітали новоспеченого тата. Він повідомив, що двійнята, після чого мама почала цілувати його, говорячи, яка це радість. Знайома мамина, тітка Надія, витирала очі, з яких капали сльози. Коли привітання закінчилися, всі заспокоїлися, Павло повернувся до тітки Надії.
– Як ваші хлопці? Мабуть, одружені обидва?

Мама напружилася, а тітка залилася сльозами. Виявляється, немає їх на світі. Десять років тому потонули в річці. Один тонув, другий спасав. Разом пішли на дно. Від тих пір розвелися з чоловіком. Несила більше звинувачувати один одного в їхній загибелі. Все одно не вернеш. Але жити далі разом не змогли. Наразі в неї багато вільного часу, з роботи прийде, а вдома робити немає що. Ось і прийшла провідати подругу. Раніше нянечкою підробляла, але ті дітки виросли.

Павло пішов додому, так і не сказавши чому приходив.  На другий день під вікном пологового просив пробачення у своєї Полінки. Дурницю ляпнув учора. Звичайно обоє дітей наші, і він їх уже любить. Через день з пологового зустрічали великою родиною. Запросив Павло і тітку Надію. Просив, щоб допомагала Полінці ростити дітей. Він на роботі затримується довго, а допомога їй потрібна. Тітка Надія погодилася, аж повеселіла відразу.

Через п’ятнадцять років у день народження Роми й Наташі, Павло Петрович дивився на своїх діточок і гордився ними. Які ж вони в нього розумні зросли. Тітка Надія ставила на стіл страви, їй допомагала Наташа. Мама затримується в перукарні, прийде красивою. Тітка Надія залишилася жити в їхньому будинку. Вона їх перша помічниця.

Оцініть статтю
Дюшес
Сьогодні зранку Поліні стало пor_ано. Живіт тягне, спина болить. Чоловік довго не роздумував і викликав швидку допомогу.