Торт та інші розчарування
Соломія збивала крем на бісквіт, її рухи були точними, як у годинникаря. Торт для Олесі, її доньки, мав стати шедевром: три яруси, ванільний мусс, свіжа малина, тонкі завитки шоколаду. Сьогодні Олесі виповнювалося вісімнадцять, і Соломія сподівалася, що цей торт її найкращий за двадцять років роботи кондитером розтане стіну, яка виросла між ними за останній рік.
Мам, ти ще не закінчила? Олеся ввірвалася на кухню, її кросівки скрипнули по лінолеуму. Марійка вже їде, а у нас безлад!
Майже готово, Соломія посміхнулася, витираючи руки об фартук. Подивись, як тобі?
Олеся мигцем глянула на торт, її обличчя залишилося байдужим.
Ну нормально. Тільки, знаєш, Марійка каже, що такі торти вже не в моді. Зараз усі роблять мінімалізм, без усіх цих завитушок.
Соломія відчула, як ложка в її руці стала важчою.
Це не завитушки, Олесю. Це твої улюблені візерунки, як на торті в твій десятий день народження. Памятаєш?
Мам, мені було десять, Олеся заплющила очі. Гаразд, я приберу в вітальні. Тато знову завалив усе своїми паперами.
Вона пішла, залишивши за собою легкий запах парфумів і відчуття, ніби Соломія розмовляє з пусткою.
—
До шостої вечора вітальня перетворилася: кульки, гірлянди, стіл із закусками. Соломія поставила торт на центральний стіл, його ягоди блищали під світлом люстри, як дрібні рубіни. Вона згадала, як торік Олеся відмовилася від родинного свята, втекти з друзями до кафе. «Я доросла, мам», кинула тоді. Соломія півроку копила на цей торт, відмовляючись від нових туфель і підписки на кулінарні курси, щоб сьогодні усе було ідеально.
Дзвінок у двері розірвав її думки. Олеся кинулася відчиняти, і в квартиру увійшла Марійка висока, з яскраво-рожевими нігтями і поглядом, що оцінював усе, як сканер.
Ого, це що, торт? Марійка зупинилася перед шедевром Соломії, схиливши голову. Олесю, ти серйозно? Це ж для дітей!
Ну, це мамина фішка, Олеся захихотіла, але її щоки порожевіли. Вона любить такі ретро-штучки.
Ретро? Марійка засміялася, її голос дзвенів, як бите скло. Це ніби з девяностих! Зараз у тренді голі торти, з ягодами і без цього крему. Правда, Олесю?
Соломія стиснула край фартука, відчуваючи, як кухня стає тіснішою.
Вітаю, Марійко, вона намагалася посміхнутися. Це торт за смаком Олесі. Вона завжди любила ваніль і малину.
Любила, Марійка підкреслила останнє слово, дивлячись на Олесю. Але смаки змінюються, правда? Олеся тепер у веганському вайбі, так?
Олеся завагалася, торкаючись браслета.
Ну, не зовсім Але Марійка права, мам. Може, наступного року зробиш щось сучасніше?
Соломія відчула, як серце стиснулося, але кивнула.
Гаразд, Олесю. А поки давай зустрічати гостей.
—
Гості, друзі Олесі зі школи та коледжу, заповнили вітальню сміхом і музикою. Соломія розносила канапе, намагаючись не помічати, як Марійка шепоче щось Олесі, показуючи на торт. Чоловік Соломії, Дмитро, сидів у кутку, уткнувшись у ноутбук. Його «терміновий проект» завжди виявлявся важливішим за родинні справи.
Соломіє, як ти? Дмитро на мить підвів очі. Торт чудовий, як завжди.
Дякую, Соломія витиснула посмішку. Може, допоможеш з напоями?
Зараз, тільки закінчу листа, знову втупився в екран.
Соломія повернулася до столу, де Марійка голосно розповідала про «трендові вечірки».
У Львові нещодавно була тусовка, повідала вона, торт був без глютену, без цукру, з матчею. Оце рівень! А тут кивнула на торт Соломії, ніби бабуся пекла.
Гості засміялися. Олеся почервоніла, але мовчала, тереблячи край серветки.
Марійко, це мамин торт, тихо сказала вона. Вона старалася.
Старалася? Марійка підняла брови. Олесю, старатися це одне, а потрапити в тренд інше. Ти ж не хочеш, щоб твої вісімнадцять виглядали як дитячий ранок?
Соломія відчула, як щоки палають. Вона хотіла заперечити, але погляд упав на Олесю, яка опустила очі, ніби погоджуючись.
—
Кульмінація вечора настала, коли прийшов час дмухати свічки. Соломія викотила торт на візку, її руки тремтіли від хвилювання. Гості замовкли, камери телефонів націлилися на Олесю. Соломія запалила свічки, їх полумя відбивалося в очах доньки, як у дитинстві.
Олесю, загадуй бажання, Соломія посміхнулася, відчуваючи комок у горлі.
Почекай, Марійка зробила крок уперед, її голос порізав тишу. Це що, звиСоломія подивилася на доньку, в її очах був біль і розуміння, що час, коли вони були близькі, немов цей торт, залишився у вчорашньому дні.
