Торт та інші розчарування
Оксана збивала крем на бісквіт, її рухи були точними, як у годинникаря. Торт для Софійки, її доньки, мав стати шедевром: три яруси, ванільний мус, свіжа полуниця, тонкі завитки шоколаду. Сьогодні Софійці виповнювалося вісімнадцять, і Оксана сподівалася, що цей торт найкращий за її двадцять років роботи кондитеркою розтопить стіну, яка виросла між ними останній рік.
Мам, ти ще не закінчила? Софійка врилася на кухню, її кросівки скрипіли по лінолеуму. Марійка вже їде, а у нас безлад!
Майже готово, Оксана усміхнулася, витираючи руки об фартух. Подивись, як тобі?
Софійка побіжно глянула на торт, її обличчя залишилося байдужим.
Ну нормально. Тільки, знаєш, Марійка каже, що такі торти вже не в моді. Зараз усі роблять мінімалізм, без усіх цих завитушок.
Оксана відчула, як ложка в її руці стала важчою.
Це не завитушки, Софійко. Це твої улюблені візерунки, як на торті в твій десятий день народження. Памятаєш?
Мам, мені було десять, Софійка заплющила очі. Гаразд, я приберу в вітальні. Тато знову завалив усе своїми паперами.
Вона пішла, залишивши за собою легкий запах парфумів і відчуття, ніби Оксана розмовляє з порожнечею.
—
До шостої вечора вітальня перетворилася: кульки, гірлянди, стіл із закусками. Оксана поставила торт на центральний стіл, його ягоди блищали під світлом люстри, як маленькі рубіни. Вона згадала, як минулого року Софійка відмовилася від сімейного свята, втекла з друзями до кавярні. “Я доросла, мам”, кинула вона тоді. Оксана півроку збирала на цей торт, відмовляючись від нових туфель і кулінарних курсів, щоб сьогодні все було ідеально.
Дзвінок у двері розірвав її думки. Софійка кинулася відчиняти, і в квартиру впорхнула Марійка висока, з яскраво-рожевими нігтями і поглядом, що оцінював усе, як сканер.
Ого, це що, торт? Марійка зупинилася перед шедевром Оксани, схиливши голову. Софійко, ти серйозно? Це ж для дітей!
Ну, це мамина фішка, Софійка захихикала, але її щоки порожевіли. Вона любить такі ретро-штуки.
Ретро? Марійка розсміялася, її голос дзвенів, як розбите скло. Це ніби з девяностих! Зараз у тренді голі торти, з ягодами і без цього крему. Правда, Софійко?
Оксана стиснула край фартуха, відчуваючи, як кухня стає тіснішою.
Вітаю, Марійко, вона спробувала усміхнутися. Це торт за смаком Софійки. Вона завжди любила ваніль і полуницю.
Любила, Марійка наголосила на останньому слові, дивлячись на Софійку. Але смаки змінюються, правда? Софійка тепер у веганському вайбі, так?
Софійка завагалася, перебираючи браслет.
Ну, не зовсім Але Марійка права, мам. Може, наступного року зробиш щось сучасніше?
Оксана відчула, як серце стиснулося, але кивнула.
Добре, Софійко. А поки давай зустрічати гостей.
—
Гості, друзі Софійки зі школи та коледжу, заповнили вітальню сміхом і музикою. Оксана розносила канапé, намагаючись не помічати, як Марійка шепче щось Софійці, показуючи на її торт. Чоловік Оксани, Богдан, сидів у куті, втупившись у ноутбук. Його “терміновий проект” завжди виявлявся важливішим за сімейні справи.
Окс, як ти? Богдан на мить підвів очі. Торт шикарний, як завжди.
Дякую, Оксана вимушено посміхнулася. Може, допоможеш з напоями?
Зараз, тільки закінчу листа, він знову втупився у екран.
Оксана повернулася до столу, де Марійка голосно розповідала про “трендові вечірки”.
У Львові нещодавно була тусівка, оголошувала вона, торт був без глютену, без цукру, з матчею. Ось це рівень! А тут вона кивнула на торт Оксани, ніби бабуся пекла.
Гості засміялися. Софійка почервоніла, але мовчала, перебираючи край скатертини.
Марійко, це мамин торт, тихо сказала вона. Вона старалася.
Старалася? Марійка підняла брови. Софійко, старатися це одне, а потрапити в тренд інше. Ти ж не хочеш, щоб твої вісімнадцять виглядали як дитячий ранок?
Оксана відчула, як щоки палають. Вона хотіла заперечити, але її погляд впав на Софійку, яка опустила очі, ніби погоджуючись.
—
Кульмінація вечора настала, коли прийшов час дмухати свічки. Оксана викатила торт на візку, її руки тремтіли від хвилювання. Гості змовкли, камери телефонів націлилися на Софійку. Оксана запалила свічки, їхнє полумя відбивалося в очах доньки, як у дитинстві.
Софійко, загадуй бажання,Оксана розуміла, що торта вже не повернути, як і того часу, коли їхній світ був таким простим і солодким.
