С _opoмлюcя своєї дочки! Ну де були її очі, коли вибирала собі таке життя?

Соромно вийти на вулицю, і посидіти з сусідками на лавці,-скаржиться Ольга Петрівна.Всі говорять про дітей, внуків, хто де працює, хто куди за кордон поїхав, а мені нема чим хвалитися. Почнуть питати про мою Віру, а мені соромно щось розказувати. Нема чим хвалитися.

Що моя Віра? Домогосподарка. Сидить вдома з дітьми, економить на всьому. Ледве зводить кінці з кінцями.

Дочці Ольги Петрівні, Вірі, 38 років. З самого дитинства батьки вкладали всю душу у її виховання. Дівчинка росла здорова та кмітлива. Вчилася дуже добре. В школі її вставили в приклад. Жодна олімпіада з основних предметів не обходилася без її участі. Після уроків ходила до репетитора, на секцію з плавання та східні танці.

Ну що ж сказати? Красуня та розумниця! Вступила після школи на факультет іноземних мов, хотіла стати перекладачем. Сама вступила до університету на державне, а це вже багато про що говорить. І в вузі вчилася непогано, хоча вуз не з легких, подружки  стогнали, скаржилися, як складно освоювати матеріал. А Віра здавала сесію за сесією.

Джерело: snob.ru

Викладачі бачили в ній талант і пророкували велике майбутнє.

Потім Віра зустріла Олега. Вона саме закінчувала 5й курс. Якось швидко у них все закрутилося…Віра завагітніла, і на вручення дипломів вже прийшла на шостому місяці вагітності.

Спочатку народилася Рита, потім Уляна, ну і наймолодший Дмитрик. Віра застрягла в побуті й домішніх клопотах. На роботі жодного дня не працювала. Та й не старається щось знайти. Де зникла в неї  та жага до життя?

Діти виросли, молодшому сину  вже п’ятий рік, але про те, щоб виходити на роботу, Віра і чути не хоче.

Добре. Можна сидіти вдома, коли чоловік добре заробляє, забезпечує родину.

– Був би чоловік, на якого розраховувати можна, ну, ще зрозуміло! – зітхає Ольга Петрівна. – Але нема!

Олег постійно змінює роботи. Скрізь йому не так. За ці роки вже встиг змінити їх 20 штук…На заробітки теж їхати не хоче. Йому і так непогано живеться. Віра -жінка без претензій, не пиляє…

 Я йому кажу, Олеже, тобі не соромно, що твої діти моря не бачили жодного разу в житті, на літаку не літали? А він мені – ну і що, мовляв, я теж море побачив тільки у 19 років, нічого, живу, не в морі щастя! Тобі не соромно, що твоя жінка вже четвертий сезон у старих зимових чоботах ходить? -Так вона ж не працює, куди їй ходити. В магазин перебігти вистачить. Ось як з ним розмовляти?

Дочка вже й сама не проти піти працювати, але без досвіду роботи ніхто на роботу не хоче брати. Та й дітям ще потрібен нагляд.

Діти сусідів побачили вже пів світу, а моя Віра далі Києва нікуди не їздила. Так прикро за неї. Загубила свою долю.

Вірина колишня однокласниця Маринка, яка постійно у неї списувала  в школі з-за кордону не вилазить! Ну де ж та справедливість!

Машину купила в минулому році, до матері приїжджала в гості, ми з матір’ю її в одному будинку живемо. Зіткнулися ніс до носа … Вона мені: “Добрий День, Ольго Петрівно, а як Віра, де вона, ми тут зустрічалися класом, її звали, вона не прийшла. Ну ще б вона прийшла! Про себе, чи що, розповісти? Хвалитися-то нічим.

Живе Віра у двохкімнатній квартирі, яка дісталася Олегу у спадок від його бабусі. Молодята ще майже 20 років тому заїхали в цю квартиру, зробили скромний ремонт, поклеїли недорогі шпалери, побілили стіни, постелили лінолеум. Кардинально в квартирі нічого не міняли: сантехніка, вікна, все так і стоїть з  вісімдесятих років минулого століття, як було при бабусі. Так і живуть…

Ольгу Петрівну дуже засмучує таке життя єдиної дочки. Ну де були її очі, коли вибирала собі таке життя?

Віра  сидить з дітьми, ліпить пельмені й варить борщі, робить уроки, водить дітей по гуртках. Так, економить, але в основному на себе.  Салони краси, манікюр або гарний новий одяг, то мрія…

Вдягається у секондхенді, волосся фарбує сама. Все дуже сумно…

Як на неї вплинути, щоб починала ворушитися? Поки вже зовсім не пізно. Ольга Петрівна пропонувала забрати молодшого онука на літо до себе, а Віра за той час знайшла б якусь роботу. Дівчата-підлітки вже самі собі при біді можуть дати собі раду. Віра вагається…

За бідну, нереалізовану дочку дійсно соромно матері, і це нормально?  Чи матір помиляється? 

Як Ви вважаєте?

Оцініть статтю
Дюшес
С _opoмлюcя своєї дочки! Ну де були її очі, коли вибирала собі таке життя?
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.