Соромно вийти на вулицю, і посидіти з сусідками на лавці,-скаржиться Ольга Петрівна.Всі говорять про дітей, внуків, хто де працює, хто куди за кордон поїхав, а мені нема чим хвалитися. Почнуть питати про мою Віру, а мені соромно щось розказувати. Нема чим хвалитися.
Що моя Віра? Домогосподарка. Сидить вдома з дітьми, економить на всьому. Ледве зводить кінці з кінцями.
Дочці Ольги Петрівні, Вірі, 38 років. З самого дитинства батьки вкладали всю душу у її виховання. Дівчинка росла здорова та кмітлива. Вчилася дуже добре. В школі її вставили в приклад. Жодна олімпіада з основних предметів не обходилася без її участі. Після уроків ходила до репетитора, на секцію з плавання та східні танці.
Ну що ж сказати? Красуня та розумниця! Вступила після школи на факультет іноземних мов, хотіла стати перекладачем. Сама вступила до університету на державне, а це вже багато про що говорить. І в вузі вчилася непогано, хоча вуз не з легких, подружки стогнали, скаржилися, як складно освоювати матеріал. А Віра здавала сесію за сесією.
Викладачі бачили в ній талант і пророкували велике майбутнє.
Потім Віра зустріла Олега. Вона саме закінчувала 5й курс. Якось швидко у них все закрутилося…Віра завагітніла, і на вручення дипломів вже прийшла на шостому місяці вагітності.
Спочатку народилася Рита, потім Уляна, ну і наймолодший Дмитрик. Віра застрягла в побуті й домішніх клопотах. На роботі жодного дня не працювала. Та й не старається щось знайти. Де зникла в неї та жага до життя?
Діти виросли, молодшому сину вже п’ятий рік, але про те, щоб виходити на роботу, Віра і чути не хоче.
Добре. Можна сидіти вдома, коли чоловік добре заробляє, забезпечує родину.
– Був би чоловік, на якого розраховувати можна, ну, ще зрозуміло! – зітхає Ольга Петрівна. – Але нема!
Олег постійно змінює роботи. Скрізь йому не так. За ці роки вже встиг змінити їх 20 штук…На заробітки теж їхати не хоче. Йому і так непогано живеться. Віра -жінка без претензій, не пиляє…
Я йому кажу, Олеже, тобі не соромно, що твої діти моря не бачили жодного разу в житті, на літаку не літали? А він мені – ну і що, мовляв, я теж море побачив тільки у 19 років, нічого, живу, не в морі щастя! Тобі не соромно, що твоя жінка вже четвертий сезон у старих зимових чоботах ходить? -Так вона ж не працює, куди їй ходити. В магазин перебігти вистачить. Ось як з ним розмовляти?
Дочка вже й сама не проти піти працювати, але без досвіду роботи ніхто на роботу не хоче брати. Та й дітям ще потрібен нагляд.
Діти сусідів побачили вже пів світу, а моя Віра далі Києва нікуди не їздила. Так прикро за неї. Загубила свою долю.
Вірина колишня однокласниця Маринка, яка постійно у неї списувала в школі з-за кордону не вилазить! Ну де ж та справедливість!
Машину купила в минулому році, до матері приїжджала в гості, ми з матір’ю її в одному будинку живемо. Зіткнулися ніс до носа … Вона мені: “Добрий День, Ольго Петрівно, а як Віра, де вона, ми тут зустрічалися класом, її звали, вона не прийшла. Ну ще б вона прийшла! Про себе, чи що, розповісти? Хвалитися-то нічим.
Живе Віра у двохкімнатній квартирі, яка дісталася Олегу у спадок від його бабусі. Молодята ще майже 20 років тому заїхали в цю квартиру, зробили скромний ремонт, поклеїли недорогі шпалери, побілили стіни, постелили лінолеум. Кардинально в квартирі нічого не міняли: сантехніка, вікна, все так і стоїть з вісімдесятих років минулого століття, як було при бабусі. Так і живуть…
Ольгу Петрівну дуже засмучує таке життя єдиної дочки. Ну де були її очі, коли вибирала собі таке життя?
Віра сидить з дітьми, ліпить пельмені й варить борщі, робить уроки, водить дітей по гуртках. Так, економить, але в основному на себе. Салони краси, манікюр або гарний новий одяг, то мрія…
Вдягається у секондхенді, волосся фарбує сама. Все дуже сумно…
Як на неї вплинути, щоб починала ворушитися? Поки вже зовсім не пізно. Ольга Петрівна пропонувала забрати молодшого онука на літо до себе, а Віра за той час знайшла б якусь роботу. Дівчата-підлітки вже самі собі при біді можуть дати собі раду. Віра вагається…
За бідну, нереалізовану дочку дійсно соромно матері, і це нормально? Чи матір помиляється?
Як Ви вважаєте?
