Моя мама залишила нам із сестрою у спадок двокімнатну квартиру. На той час я із дружиною жили в її батьків у трикімнатній квартирі. Було нам звісно не дуже комфортно, але йти нікуди, тому й жили. А моя сестра жила на найманій квартирі з чоловіком і донькою.
Коли мама померла, сестра попросила мене, щоб я відмовився від своєї частки. Адже їй зі своєю сім’єю жити немає де. Я спочатку сказав, що подумаю. Але моя дружина, коли дізналася про мої слова, почала сваритися, що я також маю право на частку. І те, що сестра намагається таким чином заволодіти всією квартирою, не означає, що жити їй немає де. І взагалі, все повинно бути чесно та справедливо!
Я вирішив не відмовлятися від частки, оформити як належить. Домовився з сестрою, що вона буде жити у квартирі й збирати гроші, щоб частку сплатити мені. Вона погодилася. Моя дружина мене сварила. Говорила, що потрібно було все оформити нотаріально, щоб потім не було ніяких недомовок. Я її не послухав.
Відтоді минуло десять років, сестра не збирається сплачувати мені частку за квартиру. Добре, що я оформив на себе частину квартири й можу її продати. Але ми ж рідні люди, я не хочу так поступати. А сестра видно на те надіється і спокійно живе далі.
