Спершу онуків просять, а потім допомоги від них не випросиш! Ось такі сучасні бабусі та дідусі! Так, Ви можете сказати, що дітей ми народжуємо для себе, а не для когось… І що заставити бабусю глядіти онука проти її волі я не маю права.
Після закінчення університету, ми з Кирилом одружилися. На весілля наші батьки склалися і подарували нам однокімнатну квартиру на краю міста. Спочатку нас з чоловіком така житлова ситуація влаштовала.
Я сама займаюся вихованням сина, немає у мене ніякої допомоги. Кирило весь час на роботі. Я готуюся вдруге стати мамою і не розумію, як ми будемо поміщатися в однокімнатній квартирі. Моїм батькам то добре – трійка з ремонтом, мовчу про квадратуру.
Я, звичайно, просила їх помінятися, але не хочуть вони на старості років змінювати квартиру.
Самі відкладайте і купуйте побільше житло,-сказав мій тато.
Кирилові батьки пропонують переїхати до них в село у великий будинок і жити двома поколіннями. Ну яка ж перспектива у селі?
Майбутнє онуків наших батьків не цікавить зовсім. Ви уявляєте? Ну як можна бути такими егоїстами?
Ми навіть готові віддати свій автомобіль в обмін на квартиру. Але і це батьків не влаштовує! Спершу онуків просять, а потім допомоги від них не випросиш! Ну-ну, старість покаже, хто і як з невіскою та дочкою поводився.Чи заслужили вони свою склянку води!
