Коли дивлюся на маленьких діток, як мами опікуються ними, а дітки весь час поглядають, чи мама поруч, я думаю про один запис, який прочитала в Фейсбуці. Мені не зрозуміло ту жінку, яка написала таке. Спостерігаючи за мамами, які не відводять погляду від своїх маленьких діток. Не дай боже дитя впаде, чи вдариться, мама поруч, шепоче слова від яких дитина затихає, схилившись до своєї мами.
Так от, прочитала, що одна жінка питає поради, як відучити дитину вночі просинатися. Її донька встає кілька разів за ніч, проситься до мами, чи сама приходить до неї на ліжко. А дівчинці вже три роки виповнилося. Мама стомилася, запитується, чи є які засоби, щоб привчити дитину не вставати вночі.
Багато коментарів, і багато добрих порад, іноді такі, яких я не знала. А виходить, що в такій ситуації дієві. Продивившись майже всі, хотіла завершити перегляд. Але все ж таки вирішили дочитати до кінця. І не даремно. Коментар, який читала останнім, мене, м’яко кажучи, здивував. Від того коментаря я навіть у ночі не спала, все думала, що ж то за мама безсердечна.
Жінка писала, що свого сина вони швидко навчили спати вночі. Він встає, йде до них, чи кличе маму до себе. Це так дістало. Щоб не ходив до них у спальню, на ніч закривали хлопчика на ключ. Дві ночі вистачило, щоб дитина більше не ходила до батьків у спальню. Краще б не читала той коментар.
А чому та жінка не пише, як плакав малюк від страху. Як гукав свою маму, щоб пожаліла його, знаходилася поруч. Невже вона така черства людина, що лежала і слухала як плаче її син, і нічого не робила для того, щоб заспокоїти. Я не розумію таких батьків. Як надалі розвивається їх дитина, чи не залишилися наслідки їхньої «науки».
З досвіду знаю, що прийде час, і дітки починають спати всю ніч. А до того часу, як би не хотілося спати, але встаєш і йдеш до своєї дитини. Адже вона боїться і маму кличе. Притулиться своїм маленьким тільцем, відчуває мамин захист. А ти притискаєш до себе найрідніше створіння, бажаєш захистити від усіх негараздів, які є на шляху твоєї дитини.
Можливо я чогось не розумію, але таке ставлення до свого сина вважаю неправильним. Я так і написала в коментарі. Справжні батьки зі своєю дитиною ніколи так не поступлять.
Чи я не права? Як вигадаєте?
