Олеся Миколаївна живе сама і без кінця скаржиться сусідам на невдячну доньку та онуку, які покинули її саму.
Я віддала їм усе своє життя, а вони, найрідніші жорстокі й безсердечні, не оцінили цього й кинули мене на поталу долі.
Олеся Миколаївна ще міцна жінка похилого віку, нарікає на рідних, але не згадує, що донька Марія щомісяця дає їй гроші, а онука Соломія не раз намагалася помиритися з бабусею, та та ставить умову тільки після розлучення з чоловіком. Соломія кожного разу гірко зітхає й іде геть.
У Соломії тепер своя родина, вона вийшла заміж за Ярослава. Обидва закінчили університет і влаштувалися на роботу. Живуть у матері Ярослава, але планують оформити іпотеку, тим паче чекають дитину.
Як вона вийшла заміж за Ярослава це окрема історія. Скільки їй довелося витерпіти від бабусі…
Одного вечора Соломія прийшла додому й радісно з порогу оголосила:
Мамо, бабусю, ми з Ярославом вирішили одружитися! Їй було девятнадцять, все життя попереду, серце билося від щастя, вона сміялась.
Бабця повільно підвела на неї очі чи не здалося? А Марія похилила голову й мовчала. Соломія не розуміла, чому вони не радіють.
Мамо, бабусю, ви ж чули? Я виходжу заміж!
Не буде цього, різко відрізала Олеся Миколаївна.
Як це «не буде»? Що з вами, бабусю? Мамо, вона замовкла, я думала, ви будете щасливі за мене
Ти вагітна? сухо спитала бабуся.
Ні, звідки ви взяли? Якщо дівчина виходить заміж, то обовязково вагітна?
Марія сиділа німа, уникаючи погляду доньки.
Ну й добре. Тоді забудь про весілля, поки не закінчиш навчання. Сідай вечеряти.
Не хочу, ми з Ярославом їли піцу, заперечила Соломія, розгублена холодним прийомом.
Дивно… Мати мовчить. Вона сподівалася на підтримку.
Мамо, чому ти мовчиш?
Марія ніби прокинулася, нахмурилась, потім кинула боязкий погляд на бабусю й, важко зітхнувши, вимовила:
Соломійко, бабуся права. Ще рано. Закінчи навчання. І взагалі, зараз не модно так рано виходити заміж.
Мамо, мені байдуже, що модно! Ми любимо одне одного, і ми одружимося, а навчання закінчимо. Ніщо нас не зупинить. Ми вже вирішили з Ярославом.
Бабця не витримала й злісно сипнула на Марію:
Ну що, діждалася? Бачиш, яблуко від яблуні недалеко падає. Твоя донька збирається заміж за такого ж голодранця, як і ти колись. Добре, що я вчасно втрутилася
Соломія не розуміла. Вона ніколи не бачила свого батька. Поглянувши на матір, побачила, як та понуро опустила голову.
Бабусю, мама теж збиралася заміж? За мого батька?
А за кого ж там було виходити? За студента-жебрака? Так, я заборонила їй цей шлюб.
Який жебрак? У нього зараз бізнес, несміливо відповіла Марія.
Ти спілкуєшся з ним? Ось чого ще не вистачало!
Так, спілкуюся. Він знайшов мене в мережі, викликаюче сказала Марія. Але він живе в іншому місті.
Соломія в шоці дивилася на матір.
Мамо, розкажи все. Ви ж завжди казали, що він кинув тебе, коли дізнався про вагітність! Виявляється, ви збиралися одружитися Що тобі завадило?
Мати й бабуся переглянулися. Марія опустила очі, а Олеся Миколаївна випалила:
Я завадила! Заборонила твоїй матері виходити за цього нікчемника. Хотіла її щастя. У мене самої життя не склалося А вона закохалася в студента, у якого вдома ще троє братів! Що він міг запропонувати? Общагу з родичами?
Соломія не вірила своїм вухам. Вони брехали їй роками.
Мамо, чому? Чому не боротися за кохання?
З ким боротися? перебила бабуся. Зі мною? Даремно. Я поставила умову або я, або він.
Онука завмерла.
Як таке можливо? Як мама могла зважитися?
Мамо, чому?
Що було робити, доню? Ми з твоїм батьком жили на стипендії. Якби ти народилася, мені б довелося кинути навчання. Його родина не допомогла б у них самих повно роА через рік, коли в них з Ярославом народилася дочка, Соломія вперше за довгі роки побачила, як бабуся плаче, розглядаючи правнучку, і тихо промовила: “Може, варто було раніше слухати серце…”.
