Своє кохання Тоня зустріла зовсім юною. Вони з подруги вирішили відсвяткувати успішно складені іспити та початок літніх канікул. Скинулися й пішли у кафе. Зазвичай такої розкоші вони собі дозволити не могли. Стипендія у студентів невелика, а батьки дають лише на найнеобхідніше.
Своєю компанією вони голосно сміялися, чим привертали увагу інших відвідувачів. Влада не хотіла задовольнятися тихими посиденьками, тому запропонувала продовжити вечір у нічному клубі. Усі з радістю підтримали ідею подруги, але Тоня не любила такі місця, тому пославшись на раптовий головний біль сказала, що повертається в гуртожиток.
Вона вже майже доходила до місця, як почула, що хтось її гукає. Це була красива доглянута жіночка, їй стало зле й вона не могла викликати швидку, бо забулася телефон вдома. Тоня одразу кинулася на допомогу. Навіть зачекала на карету швидкої допомоги й поїхала з незнайомкою, щоб в разі потреби бути поруч.
В лікарні жінці стало легше й вона попросила зателефонувати її синові, щоб той не хвилювався. Тоня так і зробила й через кілька хвилин уже знайомилася з Артуром. Хлопець їй дуже сподобався. Такий вихований, інтелігентний, начитаний. Вони домовилися про зустріч й зовсім скоро стали парою. Артур був старший від Тоні на 9 років. Він не хотів витрачати час на всі ці побачення та цукерки, тож одразу запропонував одружитися. Тоня й погодилася, хоч батьки та подруги попереджали, що це надто швидко й варто краще приглянутися.
Справжнє життя почалося після того, як Тоня переїхала на квартиру до чоловіка. Він влаштував обшук у її особистих речах, перевірив телефон, видалив номера усіх хлопців, які там були. Перерив увесь одяг Тоні й відправив у смітник те, що йому здалося надто відвертим чи закоротким. Та сама доля спіткала й косметику дівчини. Вона зрозуміла, що власними ногами зайшла у клітку до тирана, але боялася комусь про це розповідати.
Рідні та подруги самі відчули щось неладне. Тоня більше не відповідала на їхні дзвінки, відмовлялася зустрітися й до себе в гості не запрошувала. Коли мама з татом самі приїхали аби її провідати, зять не відчинив їм двері й наказав Тоні сидіти тихо, як миша під віником, щоб вони не зрозуміли, що ті вдома.
Підстерегти дочку батькам вдалося біля університету. Вона зі сльозами на очах розповіла правду про своє подружнє життя. Того ж дня Тоня повернулася до батьків. Артур ще не один день приходив до їхнього будинку й наказував дружині повернутися, поки до нього не вийшов батько. Дівчина досі не знає, що він сказав зятеві, але той більше її не переслідував.
