Володимир із Кірою зустрілися, коли чоловік знаходився в тяжкому життєвому стані. Він виходив із магазину іграшок. Син влаштував істерику. Володимир намагався втихомирити його, та це погано вдавалося. Кіра йшла назустріч, зупинилася, заговорила до хлопчика. Він перестав плакати, слухаючи що говорить тьотя. Вона запитала:
– А хто це в нас плаче такий хороший? Як звуть гарного хлопчика?
– Рома його звуть. А я Володимир.
– Кіра.
Так пройшло їх перше знайомство. Кіра купила машинку, за якою плакав хлопчик. Володимир не хотів брати, говорив, що того не потрібно робити, вони самі справляться. Та Рома вже тримав у руках подарунок від тьоті.
В той час від Володимира пішла дружина, залишивши йому дворічного сина. Чоловік працював, тому з ким залишати хлопчика, не знав. Теща, коли дізналася, що її донька розлучається з Володимиром, більше жодного дня не стала допомагати доглядати онука. Володимир взяв відпустку на роботі, потім без збереження зарплати. Поки оформив сина в дитячий садок. Але потім постійні простуди не давали спокійно працювати. Начальство на роботі вирішили звільнити такого працівника.
З дитиною на руках і без грошей, на найманій квартирі. Якраз в той час зустрілася йому Кіра. Ходили на побачення до дівчини удвох із сином. Через місяць Кіра запропонувала жити в неї, поки Володимир знайде роботу. Так і залишилися в неї назовсім. Кіра любила Рому, балувала його. Одного разу призналася Володимиру, що не може мати дітей. Тому до Роми прикипіла всім серцем.
Кіра бізнес-леді. Бізнес розвивається непогано. Залучила Володимира на роботу у свою фірму. Рому віддали в приватний дитячий садок. Хворіти дитина перестала, життя налагоджувалося. Коли Кіра йшла вулицею з Ромою, ніхто і гадки не мав із по сторонніх, що вони не рідні, схожі між собою. Володимир і Кіра не розписувалися, чоловік вважав, що штамп не вдержить, та й дівчина не наполягала.
Роки линуть, Рома навчається в Інституті. Вдома все добре. Володимир і Кіра розуміють одне одного. Сталося так, що чоловік випадково підслухав, як дружина говорила комусь по телефону:
– Я вже зробила заповіт. Все перейде моїй племінниці. Вона дівчина розумна, стажується в мене. А що Рома? Він не рідний мені. Я вважаю, що бізнес повинен залишитися в родині.
Володимир відійшов, щоб Кіра його не помітила. Виходить те, що він вкладається в бізнес для неї нічого не значить? Якщо її не стане, вони з Ромою залишаться на вулиці. Від тих пір спокою немає чоловік. Як правильно поступити? Сказати дружині, що він все чув, чи залишити так, як є?
