**Що ж то за дружба?**
Тату, ну чого ти вперся як дитина? Я ж тобі не в міністерство дурнів запрошую, а в «Однолітків», Левко вже сорок хвилин марно намагався оцифрувати батька, щоб випустити його, як цифрову рибку, у безкрайній океан соцмереж. Та батько спротивлявся.
Не треба мені нічого! ховав кнопковий телефон, на який прийшов уже десятий код активації. Самі собою в цих ваших мережах як окуні плескайтеся, мене не чіпайте. У мене й так залежностей вистачає навіщо мені ще одна?
Для спілкування, тату. Знайдеш своїх однокласників, побратимів, колег
Тьху! у жаху батько викинув телефон у вікно. Та той, слава Богу, не розбився був перший поверх. Там уже половина на тому світі! Встигну ще з ними поспілкуватись.
А друга ж половина живе. Ось з нею й балакай. А то, окрім мене й Оленки, ти лише з телефонними шахраями розмовляєш.
І на відміну від вас, вони мене слухають! Вчора з менеджером Галинкою з виправної колонії 7 три години пробалакали. Знаєш, як їм тяжко після відбою послуги пропонувати?
Можеш хоча б спробувати? Тиждень. Обіцяю якщо не сподобається, я відчеплюсь.
Гаразд. Але тоді в травні підеш зі мною на футбол, поставив умову батько.
Я казав, що на матчі буду у Львові через роботу, відповів Левко вже на вулиці, шукаючи телефон у кущах.
Казав, що може й не поїдеш, визирнув у вікно батько.
Може й не поїду. Потім скажу. Давай, зараз усе зроблю. Будеш як справжня людина зі світом спілкуватись.
Син повернувся з телефоном і сів за старий компютер.
Навіщо він мені, оцей ваш світ
Що сказав?
Реєструй уже, цифровий торговець.
Ідею з «Однолітками» давно просувала дружина Левка, якій свекор любив дзвонити у найнепідходящі моменти й розводити тривалі розмови. По-перше, нехай іншим розповідає свої нудьгуючі історії по сто разів. По-друге, може, рідше тоді виходитиме на вулицю. А то цих дідів завжди кудись тіпає підуть за хлібом по акції, а потім шукай їх по всій області.
Ти взагалі-то про мого батька, нагадував Левко.
Ну, то я по своєму суджу, відсікала дружина.
На цьому суперечки закінчувалися.
Левку, тут якийсь невідомий субєкт у друзі лізе! того ж вечора подзвонив схвильований батько.
Ну й класно ж! Додай його, спілкуйтеся.
Левку, я його вперше бачу. Звідки він про мене знає? Я ж навіть не гуляв у ваших мережах. Яка нахабність так просто на чужий профіль заходити?
Ну, ми ж дані заповнювали: навчання, робота, служба. Можливо, ви в одній школі вчилися
Левку, це ж тисячу років тому було!
То, значить, мамонта в печері разом різали. Спробуй, поспілкуйся. Може, знайдете спільні теми. Усе, тату, мені працювати треба.
Ох, Левку, знайшов мені геморой
Наступного разу батько подзвонив лише через чотири дні:
Левку, можеш з вокзалу забрати?
З вокзалу? Що ти там робиш у таку пізню пору? глянув на годинник син. Мабуть, дружина була права батько поступово перетворюється на того самого діда-мандрівника.
Проклятий автобус чекаю вже сорок хвилин. Легше було б пішки дійти, але в мене колесо на валізі зламалося.
Нікуди не йди, зараз приїду!
Та я й не піду ось же додзвонився до особистого візника на китайській кареті.
Левко знайшов батька на лаві біля вокзалу. Той виглядав незвично охайно: виголений, випрасуваний, у нових черевиках.
Ти звідки такий? запитав Левко, закидаючи валізу в багажник.
Від Сашка Гончаренка. Він у Житомирі живе, буркнув утомлений батько.
Ти був у Житомирі? Туди ж пять годин їхати! Хто такий Сашко Гончаренко? Перший раз чую.
Левко пристебнувся, потім пристебнув батька й рушив.
Друг. З твоїх «Однолітків» батько дивився у вікно, про щось напружено думаючи. Хоча, звісно, дружба у нас під питанням. Він за «Динамо» вболіває, а ти ж знаєш, як я до цього мясокомбінату ставлюсь
Почекай, син трохи знизив швидкість на лежачому поліцейському. Ви ж тільки познайомилися, і ти одразу поїхав до нього?
Звісно! здивувався батько. Я не кожного в друзі додаю. Треба ж зрозуміти, що за людина: поспілкуватись, у вічі подивитись, дізнатись, чим живе, за кого голосує.
Тату, дружба в соцмережах не зобовязує тебе робити все це. Можна й на відстані зясувати. У тім і вся прелесть.
А дітей тепер теж на відстані прийнято робити?
До чого тут це?
До того, Левку! Я не спілкуюсь з тими, кого особисто не знаю. Круг спілкування лише перевірені люди. Крапка.
Гаразд, заспокойся! Левко зрозумів, що розпитуваннями може налякати батька, і той знову замкнеться. Левко глянув на своїх “друзів” у соцмережі, підписав заяву на закордонний паспорт і вимкнув комп’ютер, розуміючи, що справжня дружба починається не з кліку, а з кроку назустріч.
