Одного теплого вересневого дня, Тетянка поверталася додому після важкого дня у школі. Вона несла важку шкільну сумку і, як зазвичай, дивилася на землю, не звертаючи уваги на навколишній світ. Пройшовши кілька кварталів, дівчинка побачила стареньку бабусю, що сиділа на тротуарі біля одного з будинків. Її обличчя було бліде, а дихання повільне та важке.
Тетянка зупинилася, прислухалася. Вона почула слабенький стогін й помітила, як старенька бабуся хапається за серце. Школярка відразу ж усвідомила, що їй потрібно допомогти, але поряд з бабусею нікого не було. Дорослі люди, які йшли повз, не звертали уваги на слабкість бабусі, і це обурило Тетянку.
Без роздумів, дівчинка підійшла до бабусі й обережно спитала: “Бабусю, у вас все гаразд?” – голос дитини виказував турботу і занепокоєння.
Старенька бабуся здивовано підняла голову і побачила перед собою маленьку Тетянку. “Дякую, дитино. Так, мені дуже зле, хапає за серце” – вона говорила, ледь чутно.
Тетянка не зволікаючи витягнула свій телефон і швидко викликала швидку допомогу. Вона намагалася залишатися спокійною, але серце билося у її грудях з тривогою. Вона знала, що кожна секунда має значення.
Поки чекала на медичну допомогу, Тетянка залишилася поруч з бабусею, допомагаючи їй заспокоїтися та надавати підтримку.
Не минуло багато часу, як з’явилася швидка допомога. Медики швидко взяли під свою опіку бабусю та подякували Тетянці за те, що вона викликала допомогу вчасно.
На наступний день, коли Тетянка прийшла до школи, вона зайшла до класу під бурхливі аплодисменти. Дочка бабусі дізналася про те, що зробила Тетяна, тому прийшла до школи висловити свою вдячність. Вона обняла дівчинку й сказала: “Дякую тобі, наша рятівнице! Твоя небайдужість врятувала життя моєї матері. Їй уже краще, лікується”
Тетянка посміхнулася, щаслива, що змогла допомогти, і відчула, як важливо не байдуже проходити повз чужі проблеми. Ця історія стала нагадуванням для всіх в її школі про важливість милосердя і турботи про оточення.
