Валентина ще зі свого дівоцтва звикла важко працювати. У батьків не було грошей, щоб платити за навчання доньки, тож вона одразу пішла на роботу. Куди брали, там і робила. Не цуралася жодної роботи, все в її руках горіло. Бувало таке, що й підпрацьовувала вантажницею, посудомийкою, двірником, прибиральницею.
Грошей заробляла вона небагато, але й з того раділа. В основному усю зарплатню віддавала татові, щоб він міг заплатити за комуналку, а якщо щось залишалося, то турботлива донька бігла до магазину, щоб купити продуктів для стареньких батьків.
Якось Валя прибирала біля під’їзду багатоповерхівки, коли помітила біля сміттєвого бака дідуся. Він не був схожий на безхатченка чи якогось алкаша, яких вона бачила у своєму житті немало. Дівчина підійшла до старенького, щоб переконатися чи з ним все в порядку. Він виявився інтелігентом. Говорив красиво й спокійно, не матюкався.
Старенький розповів Валі, що потрапив у біду. Онучка обіцяла доглянути його на старість років, якщо він переоформить на неї свою квартиру. Довірливий старенький так і зробив й уже через день опинився на вулиці. Рідна онука зібрала його речі й вивезла на вокзал. Він взяв сумку у руки й рішуче попрямував до свого дому. От тільки через усе пережите старенькому стало зле, він втратив свідомість. До тями прийшов уже в лікарні. Ні сумки, ні документів біля нього не знайшли. Онучці зателефонувати не могли, бо дід не знав її номера телефону. Старенький попросив одну із медичних сестер поїхати до нього додому й повідомити онучці, що він у лікарні. Серце не камінь же, вона повинна приїхати по нього. Наступного ранку медсестра повернулася до хворого з невтішними новинами. У його квартирі живуть чужі люди, онучка уже все продала. Де тепер її шукати, хто знає?
Ось так бідолашний опинився на вулиці без документів та засобів для існування. Валя не могла покинути його у біді, тож забрала незнайомця додому. Розповіла батькам історію старенького, вони погодилися, що йому варто допомогти.
Батько Валентини повіз дідуся по всіх потрібних інстанціях, щоб йому відновили документи. Старенького одягли в чистий одяг, нагодували, виділили спальне місце. Він ніби розцвів після того, як чужі люди почали про нього піклуватися.
Зараз дідусь живе біля батьків Валентини. Дівчина зустріла гарного хлопця. Вони живуть окремо на орендованій квартирі, але часто навідуються до батьків та дідуся, який встиг стати для них, як рідний.
Думаю, що безсовісна онучка старенького своє ще отримає. Життя, як бумеранг повертає і добро, і зло.
