Люда вже збиралась лягати спати, але почула, як у двері хтось постукав. На порозі стояла її кума й близька подруга Анжела, яку вона не бачила вже 15 років, бо та виїхала на заробітки в Іспанію. Вони відразу міцно обійнялися й господиня відправилась ставити чайник, бо її чекав довгий вечір зі спогадами.
Анжела почала розповідати про своє зачудування тим, яке красиве стало її село. За ці роки все більше красивих, великих будинків, дорогих огорож та красивих квітників! Але не було б цього всього якби кілька років тому жінки й чоловіки не почали виїжджати закордон на заробітки. Анжела й сама була з таких. Вона жила з чоловіком та двома дітьми у маминому старенькому домі. Місця там зовсім не було, а щоб покращити умови життя потрібні гроші та робота, чого не було у селі.
Тому й дівчина стала однією з перших, хто покинув рідне село й поїхав на чужину у пошуках щастя. Тим паче у неї росло двоє дівчат, яких вона хотіла вивчити й дати хороше майбутнє, а чоловік її не проти був ідеї жінки, сказав, що тримати не буде, тим паче донькам її уже було 14 і 17 років.
Після розмови з чоловіком, вона відразу побігла до куми Люди, за сумісництвом її двоюрідної сестри. Та погодилась, що це хороша ідея й сказала сестрі їхати, а вона придивиться за її дівчатами, щоб все добре було.
Спочатку жінка планувала повернутися через рік, але чоловік її сказав, що вони тільки жити почали й нехай ще рік побуде там. Вона не стала сперечатися, спираючись на те, що йому видніше. Але вже через два роки вона дізналась, що у нього з’явилась інша й він хоче з нею одружитися, тому подає на розлучення. Анжела втратила сенс повертатися так швидко додому. Тоді головною у їхньому будинку стала старша донька, що вже мала нареченого і тепер гроші надсилалися їм, а вони натомість надсилали мамі фотокартки того, як змінювалась їхня хата.
Загалом, прожила вона закордоном 15 років й повернення до рідної домівки було важким. Емоції її переповнювали, спочатку від зустрічі з рідними, а потім від здивування змін власного будинку, людей й села загалом. Весь цей час вона відкладала гроші, тому, щоб не образити меншу доньку купила її двокімнатну квартиру у місті, щоб старша могла стати повноправною власницею будинку у селі.
Старша донька постійно висловлювала мамі подяку, а та лише говорила, що це й для неї також, адже вона там житиме також. Але по приїзду зрозуміла, що не буде її там життя. Доньці постійно щось не подобається, вона свариться на жінку й ледь не прямою мовою говорить, що тій місце закордоном.
Люді було шкода її сестру, але вона знала, що так може трапитися і не тому, що старша донька погана, а тому що дітям завжди краще жити окремо від батьків, щоб йти власним шляхом.
