Кіра повернулася додому сама не своя. Дівчина літала в хмарах та постійно посміхалася.
-Катько, танцюй! Збулася, моя найбільша мрія збулася! – кричала дівчина, підстрибуючи від щастя.
-Та поясни ж ти нарешті, що сталося? – дивувалася молодша сестра Кіри.
-Мій нарешті освідчився. Я його пів року ублажала, всі забаганки виконувала. Думала, що вже потрібно кидати, а він раз та й подарував каблучку. Та ще і яку! Поглянь на цю красу – сестра хизувалася каблучкою з гарним діамантом й продовжувала кружляти по квартирі.
-Я звісно за тебе рада, але ти, здається, казала, що Стас проти чужих дітей. Він же за весь цей час навіть не познайомився з твоєю дочкою. Невже він готовий прийняти Лілю за рідну дитину?
Широка посмішка швидко зійшла з обличчя молодої Кіри. Вона дивилася на сестру зі злобою та навіть не намагалася приховати своїх намірів.
-А у мене скоро не буде дочки, віддам таткові. Знав як робити, то тепер нехай знає, як виховувати!
Рік тому Кіра щиро сподівалася, що стане дружиною Антона. Хлопець працював ландшафтним дизайнером на фірмі, куди вона прийшла влаштовуватися секретаркою. Між ними швидко пробігла іскра. Втрачати такий ласий шматок з власною квартирою та дорогим автомобілем Кіра не збиралася. Вона знала, як привернути увагу чоловіків та домогтися свого. Уже через кілька тижнів Антон залишався на ніч, а згодом Кіра дізналася про свою вагітність.
Цією новиною вона одразу поділилася з майбутнім татком та очікувала, що той, як і годиться, зробить їй пропозицію та запропоную переїхати у його квартиру. Натомість Антон заявив, що не вбачає у Кірі жінку з якою хоче провести усе життя.
«Ти ж нічого не вмієш, окрім як качати губи та фарбуватися. У твоїй квартирі постійно безлад, у холодильнику миша повісилася, а духова шафа ще жодного разу не використовувалася за призначенням. Мені потрібна гарна господиня, щоб спекти, прибрати могла у квартирі лад підтримувала й мене не соромила своєю поведінкою.
Від дитини я не відмовляюся. Дам своє прізвище, буду платити гарні аліменти, забиратиму на вихідних. Про більше навіть не мрій».
Кіра була не в собі від злості. Першим поривом було позбутися від дитини на зло Антонові, але дівчина передумала. Для чого відмовлятися від «дійної корови». Зарплатня у нього велика, значить і аліментів буде багато.
Антон свого слова дотримав. Його дочка, Ліля, мала все, що потрібно. Батько дівчинки оплатив пологи у приватній клініці, найняв на допомогу Кірі няньку й навіть сам кілька тижнів доглядав за немовлям, поки молода матуся приходила до тями. Кіра мала примарну надію, що Антон передумає й освідчиться їй, але сталося не так, як гадалося.
Чоловік закрутив роман з нянею їхньої дочки й досить швидко запропонував їй одружитися. Кіра намагалася завадити цьому, погрожуючи Антонові, що не дозволить бачитися з дочкою. Однак він мав, що відповісти. «Твоя справа, але тоді й грошей ти більше не побачиш й можеш забутися про життя у цій комфортабельній квартирі, оренду якої, до речі, оплачую я».
Антон одружився, він щасливий у шлюбі з дівчиною, яка цілий день не відходить від плити, щоб порадувати чоловіка чимось смачненьким. Кіра й собі вирішила не втрачати час й знайти кавалера. Стас бізнесмен, володіє мережею магазинів цифрової техніки. Грошей у нього кури не клюють й від Кіри він просто у захваті. Єдина перешкода до омріяного багатства та безбідного життя – маленька донечка, яку Кіра вирішила віддати Антонові.
Довго дівчина не церемонилася. Домашню адресу колишнього добре знала, приїхала туди серед білого дня, подзвонила у двері. Антон розсердився, що Кіра з’явилася без запрошення, але гнів швидко змінився на подив, коли мати його дитини заявила про намір відмовитися від дочки.
-Ти геть з глузду з’їхала? – дивувався Антон, коли Кіра намагалася пропхнути речі малої до квартири. – Невже ти справді така безсердечна й так просто відмовишся від рідної крові?
-Не забувай, що це і твоя кров! Мені дитина від тебе ні до чого. Був би нормальним мужиком, одружився, а так забирай і тішся.
Антон ще довго стояв на порозі, чекаючи, коли черстве серце Кіри змусить її повернутися й забрати дитину. Цього не сталося. Нова дружина прийняла дівчинку за рідну дочку й жодного разу не пошкодувала про своє рішення. Ліля росла справжньою красунею. Така схожа на свою маму, дякувати богу, характером пішла у батька.
Правду від неї не приховували. Коли Ліля стала достатньо дорослою аби все зрозуміти, Антон розповів їй про рідну матір. Дівчина не могла повірити, що та могла покинути власну дитину заради іншого чоловіка. Для себе вона вирішила, що та незнайома жінка не може називатися її мамою.
