Ніколи не сподівалася, що стану багатодітною матір’ю, та в Бога свої плани. Коли ми з чоловіком уже мали двох дітей, то вирішили, що більше не будемо народжувати. Ми жили не погано, мали невеликий бізнес. Та в одну мить все полетіло шкереберть, бізнес збанкрутував, а ми потрапили у великі борги.
Одна моя знайома запропонувала мені стати сурогатною матір’ю. Вона вже вдруге допомагає парам які не можуть мати дітей. Це можливість і добро зробити й гроші хороші заробити. Я довго вагалася та все ж прийняла рішення. Чоловік був не в захваті, та я пояснила, що це просто невеличка процедура в лікарні, а як бути вагітною я знаю. І я його переконала.
Пара Юрій і Ганна, що підписали зі мною контракт, були хорошими людьми, на перший погляд. Ми домовилися, про зустрічі, про те як має проходити вагітність. Все було добре. Хоча останні місяці мої партнери не надто цікавилися моїми справами.
А я чим ближче до дня пологів, тим більше хвилювалася. Чесно кажучи те, що розповідають, що це чуже дитя й ти нічого не відчуватимеш, це не так. Я відчувала любов до дітей, що носила під серцем. Я не помилилася, так-так до дітей. Адже їх було двоє. Чим ближче до дня пологів, тим більше я не хотіла з ними розлучатися.
Коли назначили день пологів, Ганна з Юрієм були зайняті. Та коли на наступний день до мене завітав мій чоловік, я запідозрила щось не ладне.
– Юлю, у нас з тобою вже є два синочки, як ти думаєш, ці дві прекрасні дівчинки змогли б стати окрасою нашої сім’ї?
– Стас, але ж я підписала контракт, ми не зможемо залишити дітей, хоча я дуже б цього хотіла. – відповіла я тоді йому.
– Вони написали відмову від дітей. – приголомшив мене мій чоловік.
Виявилося, що Юрій і Ганна зрозуміли, що не хочуть себе обтяжувати дітьми. Тому й відмовилися від них. Чесно кажучи я була рада таке почути.
Сьогодні ми святкуємо шестиріччя наших донечок. Ми надзвичайно раді, що вони в нас є. А ще я дякую долі, що послала мені такого чоловіка, який все розуміє та підтримує мене й дітей.
