Я дуже хотіла завжди міцну щасливу сім’ю. В мене вдома завжди так було, а тому я вважала, що так має бути і в мене. Все ж, ми переносимо свої сімейні цінності та бачення світу в нову родину. Тож важливо знайти партнера,який розділить твої погляди на життя.
Степан запевняв мене, що також хоче сім’ї. Але не хоче поспішно одружуватись, як це зробив колись та обпікся. Тому ми зійшлись на тому, що поживемо разом рік, щоб перевірити одне одного.
Та я поклала умову — якщо через рік він не робить мені пропозицію, або ми обоє вважатимемо, чи хтось з нас, що в нас не вийде сім’ї, про яку ми мріємо, тоді стосунки закінчаться.
Так я погодилась на цю авантюру. А тепер шкодую, що взагалі витратила на це час. Перші півроку ми жили добре. Навіть, я б сказала, прекрасно. А потім Степана понизили в роботі через якийсь проступок. Але через який, він мені не сказав.
Йому стали менше платити і йому це не подобалось, тому він вирішив взагалі не працювати в тій компанії. Став шукати роботу за спеціальністю. А це було дуже проблематично. Тому, поки був успошуках, перебивався лише дрібними підробітками. Та тих грошей вистачало лише частину комуналки покрити та й авто заправити. Не більше. Все інше було на мені.
І нехай, якщо це декілька місяців. Але ми вже живемо півтори роки разом, рік з яких він не працює та навіть не шукає роботу. А коли я йому кажу нарешті піти заробляти, то ображається. Мовляв хороша дружина завжди підтримає чоловіка. От тільки я йому не дружина.
Тим більше, що жити за мій рахунок він хоче, а сім’ю створювати навіть не думає. Та мене добило те, що подруга показала мені його активний профіль в додатку знайомств, де він вказував, що вільний.
Я влаштувала Степану скандал, забрала всі свої речі та повернулась до своєї квартири. З тих пір я ігнорую його всіма методами. А він досі намагається щось повернути. Та я не попадусь на його гачок знову. Я той рік запам’ятала дуже добре.
