В деяких квартирах не було води та нам з дружиною доводилося носити воду відрами. Було важко.

Колись я працював на залізниці.

В той час від роботи працівникам видавали квартири. Так, був такий час. Так ось, поки у нас не було власного житла, ми жили на орендованих квартирах. Було важко.

В деяких квартирах не було води та нам з дружиною доводилося носити воду відрами. Через життєві негаразди мій характер зробився жорстким та я неодноразово виплескував свій гнів на сина, бо він потрапляв під гарячу руку.

Дружина теж важко працювала.

Нарешті нам дали омріяну квартиру, Микола пішов до школи та у нас народилася донечка Софійка. Не знаю чому, але я любив її більше, ніж Миколу. Напевно, звинувачував його у тому, що нам довелося переїжджати з місця на місце. Якби тоді у нас не було дитини, напевне, нам було б набагато легше.

Я почав навантажувати сина роботою, також він повинен був допомагати з молодшою сестричкою.

Стосунки у мене з Миколою завжди були напружені, тож, коли син закінчив школу та поїхав навчатися в інше місто, я зітхнув з полегшенням. Відтоді ми майже не спілкувалися та я не знав як склалося його життя. Дружина розповідала, що він дуже добре закінчив університет та працює в іншому місті. Нещодавно одружився, зараз його дружина вагітна.

З Миколою спілкувалася лише дружина. З часом я почав жаліти про те, що так погано до нього ставився, але відновити спілкування з сином не наважувався, бо мені було соромно за свою поведінку та я не знав чи зможе мене колись пробачити Микола.

Софія росла дуже розпещеною дитиною, вона рано зрозуміла наше до неї ставлення та згодом просто почала вилазити нам на голову.

Згодом дружини не стало та лише тоді я побачився з сином, ми просиділи мовчки та Микола поїхав додому.

А потім у мене трапився інсульт та Софія відмовилась мене доглядати. Донька відразу зателефонувала до Миколи.

Я боявся, що після того, що трапилося між нами, Микола покине мене напризволяще. На його місці я б так і вчинив, але, на щастя, я помилився. Син влаштував мене в одну хорошу клініку, де за мною дуже добре доглядали.

А Софія жодного разу не прийшла, щоб мене провідати. Я довго не наважувався поговорити з сином, але якось підібрав слушний момент та попросив у нього пробачення. Після того я видужав та у нас з сином зав’язалися теплі стосунки.

Оцініть статтю
Дюшес
В деяких квартирах не було води та нам з дружиною доводилося носити воду відрами. Було важко.