Знаєте, інколи трапляється так, що у вашому серці поселяється негатив. І саме цей негатив не хоче спілкування з деякими людьми.
Ні, не подумайте, я зовсім не в захваті від того, що я наповнена песимізмом. От тільки він в мені дуже міцно засів після кількох не зовсім хороших випадків.
З свого особистого досвіду можу з вами поділитися тим, як не варто приймати гостей. Це і залишило в мені слід. Не люблю я ні вгості ходити, ні цих людей в себе приймати.
Перший похід вгості, про який я хочу згадати – це похід до маминої подруги. Тоді я була ще дитиною. Тітка Оксана запросила маму з татом вгості до себе на день народження.
От тільки вона зовсім забула, що мої батьки мають мене. З дверей я простягнула їй букет, а вона одразу потемніла на обличчі і запитала:
– Ви що не мали де її залишити? У нас тут моє день народження, а не дитячий садок.
Я тоді почала гірко плакати. Тато відвіз мене до бабусі.
Другий мій похід вгості був вже з моїм чоловіком. Ми тоді ще тільки починали зустрічатися. Михайло взяв мене з собою на святкування Нового року до своїх друзів.
Ми прийшли гарно одягнуті. З собою мали і випивку, і фрукти, і солодощі. Тільки-но присіли на диван – як мене забрали на кухню. Та ще й доручили нарізати салати.
Знаєте, я могла ці салати і вдома зробити. Перед тим ми ще й запитували чи потрібно щось допомогти або приготувати і взяти з собою, відповідь була – “Ні!”.
Свій одяг я звичайно ж забруднила. За святковим столом я сиділа вся в плямах, змучена та без настрою. Це був найгірший Новий рік та й похід вгості.
Третій – поїздка до бабусі і дідуся мого чоловіка. Нас запросили вгості на Великдень. Ми були веселі і щасливі, рівно до того часу доки нам не доручили ловити та вбивати курей на бульйон та обсмалювати тушку свині на шинку.
Так, я розумію що допомога всім потрібна, але ж можна речі називати своїми іменами. Ми б не відмовили стареньким.
До церкви ми з чоловіком пішли на Великдень змучені і з стоячим запахом горівшого сала. На нас все село здивлялося.
Якраз ці три випадки закарбувалися в моїй голові і породили ненависть до походів вгості.
Та й приймати гостей в себе ми теж не хочемо. Для всіх добрим всеодно не будеш, а щоб нас обмовляли – бажання нема.
