У неділю з родиною
— Та годі вже мені про дієту розповідати! — з обуренням вигукнула Оксана, розмахує виделкою зі шматком торта. — Я й так знаю, що повна!
— Оксанко, та хто ж тобі таке говорив? — спробувала заспокоїти її сестра Мар’яна. — Просто Тетяна хотіла поділитися рецептом…
— А я не просила! — перебила Оксана. — Набридло вже! Кожні вихідні одне й те саме — то фігура не така, то зачіска застаріла, то чоловік нікудишній!
Ганна Іванівна важко зітхнула й відставила чашку з чаєм. Недільні родинні посиденьки у неї вдома перетворювалися на справжнє випробування. Зібралися всі три доньки з родинами, онуки носяться по хаті, а дорослі замість того, щоби нормально поспілкуватися, влаштовують черговий скандал.
— Дівчатка, ну годі вже, — промовила вона втомлено. — Сусіди почують.
— Нехай почують! — не вгамовувалася Оксана. — Може, тоді зрозуміють, яка в мене чудова родина!
Надія, старша з сестер, стиснула губи й демонстративно відсунула свою тарілку.
— Ми ж намагаємося тобі допомогти, — сказала вона холодним тоном. — Але якщо ти не хочеш…
— Не хочу ваших порад! Живу як живу, і мені нормально!
Ганна Іванівна глянула на своїх доньок і знову подумала, які вони всі різні. Надія у свої сорок вісім — сувора, підтягнута, завжди при параді навіть удома. Працює бухгалтером у великій фірмі, одружена з інженером, син вчиться у університеті. Зразкова родина, принаймні збоку.
Мар’яна, середня, тридцять дев’ять років, м’яка, поступлива. Завжди намагається всіх помирити, угодити кожному. Працює вихователькою в дитячому садку, чоловік слюсар, двоє дітей-школярів. Живуть скромно, але дружно.
А Оксана, найменша, тридцять п’ять, а поводиться як підліток. Вічно незадоволена, вічно з кимось сваОксана стояла посеред кухні, дивлячись на сестер, і раптом усміхнулася, бо зрозуміла, що саме ці суперечки та щирість роблять їх сім’ю такою живою та справжньою.
