Доля відкрила щасливі двері
Неперевершені шляхи людських доль. У житті все буває. І низка втрат та лих раптом обривається, на зміну приходить щастя, про яке навіть і не мріяли. Так сталося з Марією Іванівною.
Родинні розмови на лавочці
Іноді вона не спить вік уже той, тоді й спливає в памяті її минуле, і про теперішнє думає. Колись у молодості вийшла Марія заміж за Михайла. Кохали одне одного. Принаймні, вона так думала про себе й знала, що її чоловік єдина любов. Збудував Михайло хатину, сподіваючись, що будуть діти.
Господарством займалися разом. Бувало, вправляться із роботою, з городом, сядуть на лавку й думками, та мріями діляться.
Ось думаю, говорив Михайло, треба б ще прибудову зробити. Хата наша хоч і міцна, але малувата, діти підуть, розвернутися їм буде ніде. Обіймала чоловіка Марія, добрий він у неї, розумний.
Так і сиділи часто біля хати, а Михайла ще одне питання непокоїло, хоч і молодий був.
Якщо трапиться таке в моєму житті, говорив чоловік, що першим я піду з життя, поховай мене по всіх звичаях, гідно.
Та що ти, Мішко? Про що ти? Нам ще жити й жити, ти молодий, а про таке думаєш, з чого б? дивувалася Марія.
Коли я вчився в школі, бачив, як одного діда хоронили, може, безпритульного. Викопали могилу й хрест, збитий з палиць, поставили, ані таблички з імям, ані квіточки. Чомусь назавжди це в памяті в мене залишилося, от і боюся такого. Тож, Маріє, якщо що
Та годі тобі, Мішко, говорила дружина, обіймаючи його, заспокоювала, поки рано про це думати. А коли прийде той час, все буде як слід.
Мета перед собою все ж таки поставила
Але після цього Марія раптом задумалась, що змолоду треба збирати гроші на старість і похорони. У кожної людини є своє захоплення. Воно й рухає людиною, змушує діяти, а не сидіти склавши руки, досягати поставленої мети.
Була така мета у Марії Іванівни. Вже й постаріла, жила сама, гроші складала вже й собі на смерть. Хотіла бути впевнена, що поховають її як слід. Так і засіла ця думка в голові з тих пір. Гроші, звісно, зберігала вдома, акуратно складаючи, ховала в схованці. Ні роду, ні близьких не було в Марії Іванівни. За своє життя багато назбирала грошей,
