Літо часто проводжу в селі в своєї мами. Допомагаю їй трохи з господаркою, гуляю Рексом. Він хоч і дворняга, проте дуже симпатичний. У нас взаємна любов. Коли лиш ступаю ногою на подвір’я, він уже рветься з прив’язі, підстрибуючи на задніх лапах. Бо знає, що завтра ми разом підемо до лісу і він врешті отримає на певний період жадану волю.
По сусідству жив дядько Степан. Дружина його померла, то він утримував кілька курочок і кролика. Кролик був не з простих – він був чи не єдиною втіхою в житті господаря. Бо й справді був дуже гарнесеньким – білесенький пухнастик з рожевим носиком. Ним гордився Степан, називав Васьком. У вільні від роботи хвилини брав Васька на руки і гладив. Я часом спостерігала за дядьком і думала, хто ж більше задоволення отримує від цього спілкування – кролик чи дядько Степан? Біленький улюбленець був з недешевих, коштував десь біля 400 зелених.
Ваську потрібен був спеціальний догляд – особливий раціон, постійне вичісування його хутра, чим залюбки займався сусід.
Кролик часто у клітці перебував у саду, де гріло сонечко і була свіжа травичка. Там вигулювався і наш Рекс, коли я його спускала з прив’язі. Любив розглядати незвичайну тваринку, злоститися на її недоступність.
Якось сиділа на вулиці і пила чай. До мене прибіг Рекс весь брудний з меp тBим кроликом у зубах. У мене від побаченого все похололо всередині. Думаю, мені тепер буде на горіхи від сусіда. Доведеться відкупити. Звідки такі гроші взяти?
Відняла від Рекса кролика, помила його від бруду, висушила, прочесала і пішла до сусідів у сад. Тихенько відчинила клітку, посадила кролика туди і всунула йому в рот морквину. Сама тихенько повернулася додому.
За кілька годин хтось постукав у двері. Я відчинила. На порозі стояв блідий, як стіна, сусід і дивився на мене божевільними очима. Усе, думаю, він зараз мене приб’є.
-Лідо! У тебе є краплі від серця? У мене таке трапилось… Учора помер мій Васько. Я його поховав, як належиться за сараєм біля яблуні. Сьогодні зайшов у сад, а він сидить у клітці і моркву жере. Уявляєш?
