Стався цей випадок тоді, коли я приїздив в село, щоб налагодити будинок, якій мені в спадок залишила бабуся. Будинок гарний, просторий та має дуже хороше, як на мене, планування.
Я довго не мав часу, щоб привести все до ладу, а тому це діло все відкладалося і відклалося. Але я змусив себе нарешті дати раду з тим будинком та, взявши відпустку в місяць, поїхав літом в село.
Роботи було багато, але за місяць часу я таки встиг. Тепер подвір’я та будинок виглядають добре. Хоча на це все я і витратив всю свою відпустку. Але що вже зробиш?
Я оглянув двір та зрозумів, що не вистачає лише криниці. Спершу я подумав, що добре б було, якби ми з сусідом одну криницю на двох викопали. Але той відмовився, адже в нього все немає часу.
Я тому викопав сам криницю та облаштував все як має бути. Тоді до мене прийшов сусід і вже на все готове сказав, що хоче також брати воду з моєї криниці. Я йому відмовив та пояснив, що я сам це все робив та оплачував, а він не вклався ні працею, ні коштами в це, тому я не дозволяю йому користуватись криницею.
І що я отримав на ці слова? В н _оса я отримав. Та так сильно, що аж свідомість на деякий час втратив. Мене привів до тями інший мій сусід, який вже викликав і поліцію, і швидку.
Сусіда застали за закопуванням криниці. В підсумку ж його змусили розкопати назад криницю та сплатити штраф. Я радий, що цей д урень отримав своє покарання. Може це його чогось навчить.
