Я давно вже залишив рідне село й оселився в місті. Тут і робота, і сім’я моя облаштувалася. Але інколи так хочеться в село, додому до батьків. Ще коли був молодший, не так часто навідувався у село. А зараз намагаюся частіше провідувати батька. Тепер він залишився сам, недавно нестало матері.
Мої батьки дуже любили займатися господарством, весь день працювали в саду, на грядках, вирощували худобу, курей. Коли батько залишився сам, худібку прийшлося продати, а курей залишили. Батько ще зможе за ними доглядати. Хоч я просив його не всіх залишати, бо їх багато. Але батько настояв. Та й добре, буде мати хоть якесь заняття.
Наступного разу, коли я приїхав у село, батько був розгублений. Розказав, що сусід, який ходить через його подвір’я на свої грядки, ніколи не закриває ворота. Виявляється, що кілька днів тому всі кури вибігли на вулицю і батько до пізньої ночі шукав їх по чужих городах. Так втомився, що на наступний день аж захворів. Простудився, бо в той день було досить холодно. Я дорікнув батькові, що ті кури не варті його здоров’я.
А на наступний день батько вирішив нагадати сусідові, щоб пам’ятав, що треба закривати ворота. Сусід вислухав, нічого не відповівши. А ввечері, того ж дня, знову випустив курей на вулицю. Батько почував себе погано, тому не став бігти за курми. Вирішив, хай буде як вийде. Не всі кури повернулися додому.
Тоді батько знайшов якийсь кусок дроту і зав’язав ворота. Він дуже не хотів сваритися зі сусідами, але нехай шукають іншу дорогу. На ранок той дріт вже валявся під ногами, а ворота були відкриті. Батько попросив мене поговорити зі сусідом, пояснити, що йому важко щораз доганяти тих курей. Та й вулицею бродять собаки, які ганяють курей.
Я почекав, поки сусід ввечері буде повертатися з городу, і ввічливо попросив закривати ворота за собою. Сусід виявив своє невдоволення, але я не мав наміру сваритися. Наступного ранку я поїхав зі села. Я був впевнений, що все буде в порядку.
Але, як виявилося – ні. Сусід виявився впертим. Тому я закрив ворота наглухо. Ввечері побачив, що він повертається з поля довшою дорогою. Мені стало жаль його, бо він ніс на плечах якийсь мішок. Але в мене не було іншого виходу. Батька мені теж жаль. Ті кури, то його розрада. Батько не може жити в постійному стресі, переживаючи за ті ворота.
Якщо людина не розуміє, що вона ходить через чуже подвір’я і зобов’язана дотримуватися норм співжиття, то треба її навчити.
