Сусід знав більше, ніж треба
— Ольго Василівно! Ольго Василівно, зачекайте! — гукав сусід Борис Григорович, розмахував руками й ледве встигав за жінкою біля під’їзду. — Куди ви так спітуєте? Треба поговорити!
— Мені неколи, Борисе Григоровичу, онуку з садочку забирати. — Ольга спробувала обійти чоловіка, але той перегородив їй шлях.
— А онука почекає. Розмова серйозна, стосується вашого Івана Даниловича. — Очі сусіда блищали нездоровим вогником. — Ви знаєте,
