Нещодавно я нарешті переїхала в свою нову квартиру. Я багато та плідно працювала за кордоном, щоб придбати власне житло та почати власну справу.
Житло придбала, зробила красивий ремонт та облаштувала в одній з кімнат кабінет-майстерню, щоб почати свою маленьку власну справу з виготовлення спідньої білизни індивідуального пошиву.
В мене давно ця ідея була в голові так ще й за освітою я кравчиня, тому я нарешті могла втілити свою мрію.
На новосілля прийшла мене привітати сусідка. Старенька бабуся, років сімдесяти. Подарувала пирога з яблуками та красивого вазона. Я, звісно ж, запросила її до себе в гості на чай. Треба ж дізнатись про сусідів все, познайомитись.
В бабусі язик підвішений сильно, тому вона вправно розповіла хто і де живе, де живе лікар, де юрист, де чиновник, в де пекар з місцевої крамниці з випічкою. Тепер знаю кожного в під’їзді. Так ми поговорили та й вона пішла додому.
Наступного дня жіночка прийшла і попросила в мене розміняли їй двісті гривень. Вона якесь видання зі схемами для вишивання переплачує, а тут не було дрібних, щоб поштарів заплатити за місяць.
Я була трохи заклопотана, тому швидень дала їй двадцятками двісті гривень, амїї купюру закинула собі в гаманець. Бабуся подякувала і пішла. Наче рядова ситуація, але потім вона мені відгукнулась.
Я була в аптеці і хотіла купити ліки. Коли прийшов час оплачувати препарати я дістала ті двісті гривень та дала фармацевту. Та от тільки дівчина глянула на них, перевірила та сказала, що це фальшива купюра. Мені аж погано стало.
Я сильно вибачалась і намагалась пояснити, що поняття не мала, що це фальшиві гроші. Мені було дуже соромно. Але дівчина мене заспокоїла і побажала бути уважнішою, бо зараз шахраїв багато, можуть так тобі підсунути фальшиві гроші, що навіть оком не мигнеш.
Я заспокоїлась та пішла додому. І навіть забула про цю ситуацію, поки через два тижні не прийшла ця бабуся знову. Цього разу попросила розміняли їй дві тисячі, бо ніби отримала пенсію двома тисячними купюрами.
– Як же ж тепер в магазин з такими грошима ходити?
І чомусь саме тоді мені згадалась ситуація з двухсоткою, тому я ввічливо відмовила, пояснивши, що всі гроші зараз на карті.
Чомусь я вирішила, що не варто їй давати гроші. А не перевірятиму ж я при ній. А як вони справжніми виявляться? А може бабусі теж хтось фальшиві гроші дав, а вона тоді й не помітила? Сумніви гризли мене, але я не дала таки гроші.
І дуже не дарма, адже від сусідів я дізналась дуже цікаву річ. Бабуся ця, за молодості, відсиділа строк. І як думаєте за що? Правильно! За шахрайство! І зараз, певно, за старе взялась.
