Сусідка перейшла межу
Оля завмерла біля вхідних дверей, тримаючи ключ у руці. З квартири доносився шелест і тихе бурмотання. Андрій був на роботі, а вона повернулася раніше, вирішивши влаштувати собі півдня відпочинку після виснажливого тижня. Та тепер її серце калатало. Злодії? Вона обережно привідчила двері й почула знайомий голос:
Ой, Олю, Андрію, які ж ви неохайні! Пил на підвіконні, фіранки помяті! Треба б вам прибиральницю найняти, а то що це за дім?
У коридорі, з мітлою в руках, стояла тітка Надя, їхня сусідка. Оля оніміла.
Тітко Надю? Як ви сюди потрапили? голос Олі тремтів від змішання здивування й роздратування.
Та я ж по-сусідськи, доню! тітка Надя сяяла усмішкою, ніби її присутність у чужій квартирі була цілком природньою. Побачила, що двері привідчинені, ну, думаю, перевірю, чи все гаразд. А тут такий безлад! От я й вирішила прибрати.
Двері були замкнені, холодно відрізала Оля, стискаючи сумку. Я точно памятаю.
Ой, годі тобі, замкнені-не замкнені, тітка Надя махнула рукою, немов відганяючи муху. У нашому будинку всі свої, чого боятися? Головне, що це я, а не якийсь хуліган!
Оля не знала, що відповісти. Її новий дім, їхня з Андрієм перша власна квартира, раптом здалася чужою. Вона пробурмотіла щось про «дякую» і випровадила сусідку, але в душі клекотів гнів. Звідки в тітки Наді доступ до їхньої квартири? І чому вона поводиться так, ніби має право?
Ця історія почалася півроку тому, коли Оля й Андрій, молода пара, переїхали у старий, але затишний будинок на околиці міста. Квартира була їхньою гордістю: три роки збирали на перший внесок, брали іпотеку, економили на всьому від кави до відпустки. Коли вони нарешті отримали ключі, Оля ледь не заплакала від щастя, а Андрій, зазвичай стриманий, крутив її по порожній кімнаті, сміючись.
Це наш дім, Олю! Наш! казав він, і його очі сяяли.
Вони облаштовувалися поступово: купили диван, повісили світлі фіранки, поставили на підвіконня горщик із фікусом. Але найбільше їх радували дрібниці ранкова кава на крихітній кухні, вечірні фільми під пледом, плани про ремонт.
На другий день після переїзду у двері подзвонили. На порозі стояла невисока жінка років шістдесяти, з акуратною зачіскою й кошиком у руках.
Доброго дня, молодих! Я Надія Степанівна, ваша сусідка з третього поверху. Тітка Надя, простіше кажучи, вона посміхнулася так щиро, що Оля мимоволі посміхнулася у відповідь. Ось, принесла вам пиріжків із капустою. По-сусідськи!
Ой, велике спасибі! Оля взяла кошик, відчуваючи незручність. Заходьте, чаю попємо?
Та я ненадовго, тітка Надя увійшла, оглядаючи квартиру з цікавістю. Ох, яка у вас планування цікава! Тільки стіни б пофарбувати, а то шпалери старенькі. І кухня тіснувата, так?
Оля збентежилася, але ввічливо кивнула. Андрій, заварюючи чай, додав:
Ми плануємо ремонт, але поки бюджет не дозволяє. Помаленьку справимося.
Ну, це правильно, молодці! тітка Надя поплескала Олю по плечу. Якщо що, звертайтеся, я тут усіх знаю, підкажу, де шпалери дешевше взяти.
Пиріжки виявилися смачними, а тітка Надя балакучою. Вона розповіла про сусідів, про те, як будинок будували ще за її молодості, і навіть порадила, як умовити двірника прибирати сніг раніше. Оля з Андрієм переглянулися: здавалося, вони знайшли союзника у новому будинку.
Але незабаром тітка Надя почала зявлятися надто часто. То заходила «просто привітатися», то приносила нову порцію пиріжків, то пропонувала «перевірити сантехніку», бо «у цьому будинку труби старі, миттєво прорвуть». Оля, вихована в дусі поваги до старших, намагалася бути ввічливою, але зауваження сусідки почали її дратувати.
Одного разу тітка Надя прийшла, коли Оля з Андрієм фарбували стіни у вітальні.
Ой, Олю, що ж ти такий колір обрала? сусідка зморщила ніс, розглядаючи банку з блакитною фарбою. Це ж холодно виглядає! Треба було теплий, персиковий. І валик у вас неправильний, смуги залишаться.
Нам подобається блакитний, стримано відповіла Оля, стискаючи пензель. Це наш стиль.
Стиль-штиль, хмикнула тітка Надя. Я тут сорок років живу, знаю, що до чого. Послухай мене, перефарбуй, поки не пізно.
Андрій, витираючи руки ганчіркою, втрутився:
Тітко Надю, дякуємо за пораду, але ми вже вирішили. Давайте чаю попємо?
Сусідка піджала губи, але залишилася. За чаєм вона розповіла, що сусідка з пятого поверху скаржиться на шум їхнього ремонту, а двірник вважає, що вони смі
