Мою сусідку звуть Віка і вона страшенно любить говорити та пліткувати. Вона легко може зайти до тебе у гості на 5 хвилин, щоб попросити солі й залишитися там на кілька годин, всупереч тому, що ти вже будеш спати просто на кухні. Вона може продовжувати свій діалог у будь-яких обставинах.
З мною це відбувалось вже кілька разів і до цього я ні разу не могла її натякнути, що хочу побути сама, але минулого тижня все змінилось.
– Олю, прошу тобі, поможи, оце вчора оголосили у нашому дитячому садку карантин, а мені з чоловіком на роботу потрібно, за неї дивитися нікому, а ти ж якраз у відпустку вийшла. Чого тобі це варте?
Мене трохи смутило її прохання, особливо слово «якраз», мов я брала відпустку не для відпочинку, а для волонтерства й роботи з дітьми.
Коли я її відмовила, то вона трохи образилась й не заходила до мене кілька днів. А згодом, схоже, про все це забула й знову до мене прийшла з тим же проханням, посидіти з її дитиною, мов, натякаючи, що якщо минулого разу не вийшло, то цього точно ж вийде.
Я знову відмовилась і тут вона, як оскаженіла. Почала кричати, що я нікого не поважаю, думаю тільки про себе й взагалі жахлива людина та найгірша сусідка. Вона пішла, голосно хлопнувши дверима своєї квартири.
Наступного дня, сусіди вже обговорювали плітки про те, що я ненавиджу дітей та егоїстка. Я все це стараюсь ігнорувати, але мене все одно ображає, що колишня «подруга» розпускає про мене такі неправдиві плітки тільки через те, що я ціню свій час. Хоча це й на користь, бо я нарешті звільнила кілька вечорів на тиждень, які проводила, слухаючи її пусті розповіді.
