Вчора зайшов до сусіда Ярослава позичити дриль. Він відкрив у домашніх штанях і футболці:
Заходь, я щойно повечеряв.
Зайшов. У квартирі чистота, на кухні пахне смаженою куркою. На столі ноутбук, поруч келих червоного вина.
Ярославу пятдесят один рік. Дванадцять років як розлучений, живе сам. Працює інженером, отримує десь 55 тисяч гривень.
Знаю його вже пять років як оселився у цьому будинку. Жодного разу жінки в гостях у нього не бачив. Жінки ніби тут табу.
Віддав дриль, налив коньячку:
Присідай, раз уже зайшов, сто років не бачив.
Сіли на кухні, бахнули по сто грам.
Я питаю:
Ярославе, а чому сам живеш? Жінку не шукаєш?
Посміхнувся з підковиркою:
Спеціально не шукаю, Андрію. Дванадцять років тиші і спокою. І зрозумів так мені краще.
Чому?
Налив ще по трохи. Відкинувся назад на стільці:
Зараз розповім. Шість пунктів. Яких з серця вирвав.
Причина перша ризик стати без штанів після розлучення
Ярослав почав:
Дванадцять років тому розлучився. Жили з Ганною в шлюбі вісімнадцять років. Дочка у нас, Олеся, їй зараз двадцять вісім, живе окремо.
Зробив ковток:
Ганна зрадила. Піймав з колегою. Пішов подавати на розлучення.
І що?
Суд поділив квартиру навпіл. Хоча я платив більшість кредиту. У підсумку продали житло, розділили гривні, я собі купив цю однокімнатну.
Подивився на мене:
Андрію, я втратив половину житла через її пригоди. Закон каже все нормально. Ти працюєш, сплачуєш кредит, а потім залишається тобі пшик. І це ще якщо зраджують тобі.
Та ну, такі реалії
Ось-ось. І тепер скажи: навіщо мені це ще раз? Припустимо, зустріну когось. Поживемо разом, три роки, махнемо на шлюб. Купимо разом машину чи щось ще. А потім бамц! Знов «поділ майна». Та навіщо мені оце поле мінне, скажи?!
Я мовчав. Винесло, як у Верховній Раді після скандалу.
Причина друга жінки не підтримують чоловічі мрії
Андрію, в мене є мрія. Хочу купити старого «Дніпра», відреставрувати самому й ганяти на вихідні.
Яка ж пруха!
Отож! Вже рік відкладаю. Ще пів року і куплю проект. Буду крутити своїми руками.
Випив води за віскі:
За шлюбу я теж мав мрії. Хотів навчитись грати на гітарі. Купив, записався на курси. Ганна каже: «Нащо тобі це? Тобі сорокет, ти ж не Кузьма!» І я покинув. Хотів у Карпати в похід із рюкзаком. Вона: «Тобі що, пять, знову в дитинство?» Не поїхав.
Подивився у вікно:
Не люблять вони наші мрії. Вважають дурницями. А тепер живу сам, і що хочу, те й роблю. Куплю мотоцикл ніхто не скаже, що дурень.
Причина третя завищена самооцінка
Ярослав засміявся:
Три роки тому, думаю, дай спробую Tinder. Зареєструвався чесно: вік, робота, зарплата, хобі.
Ну як пройшло?
Балакав із кількома. Одна Ірка 46 років, адмін в салоні краси, заробляє 18 тисяч. Пише: «Ви цікавий, але я шукаю того, хто має від 100 тис. на місяць.»
Вигнув брову:
Я питаю: «А ти скільки отримуєш?» Образилася, заблокувала.
Серйозно?!
Так, більшість там принцеси на горошині. Заробляють копійки, живуть по зйомках, але хочуть, щоб ти прийшов на білому коні та ще й з кежуал-мерседесом.
Допив віскі:
З моїми 55 тисячами, своєю квартирою і машиною я для багатьох лузер. Бо не мільйонер. То навіщо спілкуватися з тими, хто мене не поважає?
Причина четверта ведення побуту
Я питаю:
А як щодо побуту? Не сумуєш за домашнім борщем та затишком?
Ярослав розсміявся:
Андрію, подивись, у мене акуратно? Акуратно. Сам витираю пил раз на тиждень, ціла година. Готую все, що хочу. От смажив курку з овочами пів години, і свіженьке. Прання? Машинка стирає, я підношу.
Став біля кухні, розвів руками:
Для хазяйства жінка не обовязкова. Половина жінок тепер узагалі не вміє готувати суші на доставку і раді.
Є ж господині
Є, але рідко. А якщо господиня, то одразу «ти мав мене всім забезпечити». Дякую, сам краще зварю борщу.
Причина пята страх маніпуляцій і обману
Ярослав налив коньяку ще.
Андрію, після розлучення зустрічався з двома. Обоє ну як сказати «креативно правду подавали».
Як це?
Одна, Люба, сказала, що розлучена. А потім виявилося, чоловік нікуди не зник, просто мало приносив. Друга, Марічка, казала, дітей немає. А там двоє виявились сюрприз!
Ну і що?
Забагато фальші. Жінки брешуть легко. Бо «страшно втратити шанс». А ти потім розбирай, хто є хто.
Причина шоста «кара» за ініціативу
Ярослав відкинувся на спинку:
Рік тому наважився у книгарні стояла жіночка, щось шукала у відділі класики, симпатична така, років 45.
Ну і?
Підійшов. Кажу: «Доброго дня, бачу, любите класичну літературу, можу щось порадити.» Вона так глянула, ніби я маніяк. «Дякую, розберуся сама.» Та й пішла, навіть не посміхнувшись.
Посміхнувся іронічно:
Будь-яка ініціатива чоловіка сьогодні автоматично «чого пристаєш?» Написав у фейсбуці сталкер. Запросив на каву разведчик. Не дякую, тепер хай жінки проявляють інтерес першими.
Може, не всі такі
Може. Але більшість таки засуджують будь-які спроби подружитись. Мені хватить.
Чому я задумався і що зрозумів
Ярослав допив коньяк, подивився уважно:
Андрію, не всі жінки погані. Є нормальні. Але знайти таку це як знайти вареника з сюрпризом серед ящика з сиром. А ціна помилки висока гроші, нерви, час.
Встав:
Мені 51. Є робота, квартира, машина, мото-мрія. Друзі. Я щасливий. Навіщо ризикувати? Всі оці відносини можуть закінчитися черговим провалом і порожнім гаманцем.
Я пішов додому, ліг спати, думаючи про почуте.
Мені 49. Одружений 23 роки. Зі своєю Галею наче все добре. Але якби був один Мабуть, я б теж так жив.
Може, він і має рацію, що дванадцять років живе сам і не шукає, бо не хоче ризикувати? А може, це просто страх втрат і лінь змінювати життя?
Чи справді розлучення залишає чоловіка без штанів навіть після зради? Чи може це перебільшення?
Чи не егоїзм це після 50 років відмовлятися від стосунків через «завищену ціну помилки»?
І правда, жінки не підтримують чоловічі мрії, чи самі обираємо не тих?
