Скільки разів за своє життя я почула, що я виховую сина не правильно. Не перелічити. А все тому, що я привчала сина до чистоти та вчила його самостійно себе обслуговувати, адже вважаю, що це елементарні навички, які мають бути в кожної людини.
В п’ять рочків я навчила сина чистити своє взуття після прогулянки. Тільки я його не змушувала чи карала, якщо він забуде про це. Я показувала власним прикладом. То ж ми разом сиділи з тазиком та ганчірками і витирали, або ж мили, своє взуття після прогулянки.
Потім, коли Миколі виповнилося шість, я навчила його мити за собою горнятко після молока, чи чаю, чи компотику. А згодом і тарілочки. Він ставав на стілець і під струменем теплої води мив посуд губкою з миючим засобом. Звісно лише такий, яким він не пораниться. Коли напрактикувався, то почав і будь-який посуд по троху мити.
Коли Миколі виповнилося вісім, то він дізнався що таке пральна машина та як нею користуватись. Я виховувала його сама, тож син залюбки допомагав мені, коли міг викроїти трохи свого вільного часу. Я його ні до чого не примушувала, а лише заохочувала та показувала що і як робити. А він старанно вчився та не вважав це чимось поганим.
На відміну від моїх сусідок, що переконували мене в моїй не правоті. Всі аргументи сходились до того, що: !0 він ж хлопчик(якщо хлопчик, то не має вміти собі взуття помити, попрати, зробити їсти, чи що?); 2) він ще дитина; 3) вони краще знають, бо в них більше досвіду у вихованні дітей. На останнє я весь час казала, що якщо вони народили швидше, ніж я, це не означає, що вони краще виховують за мене. Вік може прийти сам, без розуму, як то кажуть.
В підсумку зараз Миколі п’ятнадцять. Він може сам собі приготувати поїсти, коли я затримуюсь на роботі. Якщо я хворію – піде в магазин по необхідні ліки. Він хороший хлопець, якому я не обмежувала в інтересах, навчила самостійності та самодостатності.
Зараз Микола чітко знає, чого хоче від цього життя. І навіть вирішив спробувати заробляти гроші. Знайшов собі підробіток на декілька годин тричі на тиждень. Заробляє майже п’ять тисяч і має собі їх на кишенькові витрати. Плюс з них собі відкладає на щось.
Тепер вже сусідки бігають до мене за порадою та дивуються, як я змогла виховати такого чудового сина. Тим часом сусідка, яка найбільше мене критикувала не знає що робити з власною донькою. Та в свої двадцять сім не знає, що хоче від життя, вивчилась ледве-ледве, при тому, що всі реферати, курсові та дипломну дівчині писала мама. Вона не може навіть яєшню посмажити, не те що піти працювати.
І тепер хто з нас ще погано виховував свою дитину?
