Два роки тому придбали з чоловіком квартиру у багатоквартирному житловому будинку. Набридло нам жити з то з моїми батьками, то з його батьками. Та й грошима нам батьки допомогли, щоб ми жили окремо і радували їх ще онуками.
Чоловік цілими днями був на роботі, а я сиділа вдома з нашою донечкою. Коли дитина спала – то я прибирала вдома і готувала їсти. Наче все встигала.
Єдине, що мені не подобалося у нашому житті окремо від батьків – це поради. Саме так, коли ми жили з ними – ніхто до нас не пхався і всі поважали наші думки і вибори.
От тільки на новій квартирі нас вирішила повчати тому, як правильно жити наша сусідка. Стефа Михайлівна – старша жінка, пенсіонерка.
На вигляд вона дуже приємна бабуся, привітна і завжди усміхнена. Як тільки ми переїхали у її будинок, то вона прийшла до нас знайомитися з запашними пиріжками з маком. Ми такого навіть і не очікували.
А далі всі наступні дні вона приходила до нас вгості просто так, щоб подивитися як ми живемо і дізнатися більше інформації про нас. Спочатку я вважала таку цікавість цілком нормальною, але потім мені це надоїло.
Стефа Михайлівна повчала мене повчати тому, що я маю робити в себе вдома, що готувати на обід та як, як виховувати дитину і в який одяг її одягати.
А крім того їй не подобалося, що ми з чоловіком ввечері дивимося телевізор, бо її спальня через стіну і це заважає її сну. Ще б пак, вона лягає спати о 20:30 вечора, а прокидається о 5:30.
Думаю, що будильник цієї бабці будить весь будинок. Потім, як я розумію – вона сидить у вікні і дивиться як мій чоловік їде на роботу. Лиш машина заховається за рогом будинку, Стефа Михайлівна вже стукає у наші двері.
Я ж то думаю, чому на неї і на нас всі сусіди вовком дивляться. І одного разу я таки наважилася запитати у сусідки поверхом вище, чому всі так нас недолюблюють.
А виявилося, що вони нам просто співчувають. Стефа Михайлівна і до них у свій час лізла з своєю наукою, от тільки вони її так довго не терпіли і одразу проганяли.
