Мій сусід продав власну машину, оскільки через низьку зарплату не міг далі утримувати її. Але ж на роботу добиратися треба аж в інший кінець міста. До речі, їхня дитина також ходить у цьому районі в школу. Громадський транспорт у нашому місті їздить погано. Особливо в час пік, коли всі поспішають на роботу і в школу.
І сусід пристосувався – почав використовувати мою машину як таксі. Першого разу, коли він попросився, щоб його підвіз, я погодився без заперечень. А ввечері він попрощався з натяком, що зранку ми знову зустрінемося.
Я у відповідь кивнув йому головою. А він додав:
-Мої завтра також їдуть у місто. Надіюся ти не проти їх підвезти?
Це питання зависло в повітрі.
З того часу його сім’я постійно користується моїми послугами. Я вже не раз натякав, що треба хоч пальне частково покривати. А він відбувається жартом:
-Сусіде, не будь дріб’язковим.
Дружина свариться зі мною. Каже, що мене використовують по повній програмі. А я не можу відмовити.
І так кожного ранку вони всією сім’єю сідають у мою машину і вважають, що нічого поганого не трапилося. Що саме так по-людське і повинно бути. Так, я це чудово розумію. Але чи розуміють вони, що часом мені також потрібна допомога, і я не відчуваю тут цієї людяності.
А як вважаєте ви?
