Коли мені виповнилося десять років, батько зали_шив нас з мамою та маленькою сестричкою заради іншої жінки.
Сестричка була зовсім маленькою, їй було лише пів року. Мама дуже болісно пережила цю ситуацію та почала вживати алк оголь прямо у нас вдома. Іноді бувало, що вона йшла до магазину, а поверталася зранку. У нас по сусідству жила добра тьотя, у якої теж була маленька дитинка, то вона приносила суміш та памперси для сестрички. Згодом вона переїхала в інше місто та ми з сестричкою залишилися самі.
Коли до нас прийшли зі служби захисту дітей, мама трохи злякалася, що нас у неї заберуть та пропадати з дому перестала. Але недовго ми з сестричкою раділи, бо у нас вдома почалися пи ятики. Ми з сестричкою знову стали нікому не потрібні. Мама лише на людях удавала, що турбується про нас, на практиці я турбувався і про себе і про маленьку сестричку.
Ми з Міланою були дуже дружні, адже ми були один одному найріднішими людьми. Я часто з нею гуляв та коли вдома були п’яні бешкети, які влаштовували друзі нашої мами, то я закривав двері в кімнату та міцно-міцно її обіймав, щоб вона не боялася.
Одного ранку все було не так, як завжди. Мама була твереза, спокійна, сказала мені, що йде на роботу та скоро повернеться.
Мене дуже здивувала її поведінка та я навіть зрадів, що все нарешті зміниться.
Згодом прокинулася Мілана та захотіла їсти, я теж був голодним. Я пішов на кухню та побачив там конверт з грошима і клаптик паперу на якому було написано “я люблю вас” та підпис, Мамо! Я не зовсім зрозумів тоді, що до чого, тому просто приготував для себе бутерброд, а для сестрички суміш.
Того вечора мама не повернулася з роботи, я сильно злякався, але тримав себе в руках, адже я тепер за старшого. В школі були літні канікули та ми з Міланою провели їх у спокої та тиші. Мами не було цілих три місяці.
Я поклав Мілану в коляску та купив нам продуктів, ми жили удвох. Не було ні п’яних бешкетів, ні сторонніх у нас вдома, вперше за тривалий час ми жили спокійно.
Сусіди та органи опіки запитували де наша мама, то я сказав, що на роботі. Просто у неї така робота, що вона йде рано вранці поки всі ще сплять, а повертається пізно ввечері, коли усі вже відпочивають. Це була брехня для того, щоб нас не забрали до дитячого будинку. Я вірив, що мама до нас повернеться.
Я не міг допустити, щоб нас забрали. А що як вона прийде, а нас немає, вона ж засмутиться.
І мама повернулася як і обіцяла! Вона більше не пила алкоголь, стала спокійнішою. Її вилікували. Це був найщасливіший день в моєму житті!
