Два роки тому мій син Діма одружився, невістка Аня нам сподобалася. Дівчина проста та товариська, одразу знайшли з нею спільну мову. Вона не з нашого міста, а з маленького провінційного містечка, у нашому місті навчалася, там з Дімою познайомилася. Після весілля молодята пішли жити на квартиру, що дісталася мені від батьків. Поки ще в них не було дітей то жили прекрасно, сваха до них приїжджала, вони до неї їздили. Претензій один до одного не було.
Але пів року тому народився онучок Артур, ще за місяць до його появи сваха почала брати активну участь у їхньому житті. Коли почали задумуватися про партнерські пологи, то вона одразу заявила, що вона мама, жінка, вже народжувала, отже від неї більше буде толку ніж від Діми. Та ще нарозказувала різних страшилок і він здався, тож тепер всі слухають, що вона першою взяла на руки дитя. Місяць вона жила з дітьми, контролювала, допомагала. А коли її відпустка закінчилася то вона придумала нову вигадку. А саме, щоб Діма з Анею переїхали до неї. Там би вона змогла їм допомагати, бо ж вони абсолютно не мають досвіду. Звичайно Діма почав заперечувати, він не може покинути роботу, бо родину потрібно забезпечувати. Сваха наче того й чекала, сказала, що нічого страшного, він може їх на вихідні навідувати. Діма сказав, що його дружина й син житимуть з ним, бо він не батько вихідного дня. Що то за родина, коли окремо. Сваха образилася, сказала, що він не вдячний, не цінує її допомоги. Коли Діма мені те розповів я зателефонувала до свахи. Я ж не сварилася, а просто сказала, щоб вона не хвилювалася, бо ж я живу не далеко, якщо потрібно прийду на допомогу. А якщо Ані важко, то ми з чоловіком наймемо няню, дякувати богу не бідуємо, самі їй платитимемо.
І що ж ви собі думаєте, сваха все перекрутила. Сказала невістці, що я зателефонувала й сказала, що вона тут не потрібна, що це моя квартира і я буду приходити коли захочу. А ще начебто сказала я їй, що вона злидня, а ми багаті й можемо навіть няню найняти. Тепер вона образилася й не їде до дітей. Це начебто й добре, але це вплинуло на відносини Діми й Ані. Вона сказала, що я принизила її маму, а він не заступився. До мене вона стала ставитися холодно, допомоги моєї не приймає.
А вчора прийшов син і запитав поради, говорить, що йому вже важко те витримувати. Виявляється, що Аня постійно телефонує матері, за порадою та поскаржитися. Поки він на роботі то нічого, а от вечорами важко, все потрібно робити за порадою тещі. Кожен крок Аня обговорює з матір’ю, та ще й жаліється на Діму.
Що можна порадити я не знаю, а телефонувати до тієї жінки не буду, бо знову буду крайньою, та ще більше синові шкоду зроблю. Але й жаль його, може хто таке пережив, то поділиться досвідом.
