Денис і Віка одружилися п’ять років тому. Вони зустрілися, коли чоловіку було за тридцять. Друзі дивувалися, яка дівчина змогла підкорити їхнього друга. До цього він говорив, що одружиться років у п’ятдесят. До того часу воліє бути вільним. Але коли зустрів Віку, ті слова швидко вилетіли з голови. Вона припала Денису до душі. Тільки з нею він будуватиме своє сімейне життя. Дівчина не проти. Вона закохалася в чоловіка з першої зустрічі.
П’ять років подружнього життя і п’ять років чекання, коли нарешті вони стануть батьками. Віка пройшла обстеження, лікарі говорять, що вона здорова. Просила Дениса обстежитися, але він відмовляється. Навіщо йому те, він знає, що з ним все нормально. Так і жили, надіялись, розчаровувалися і знову чекали дива. Одного разу Віка поїхала провідати маму. Там захворіла, прийшлося лікуватися. Додому приїхала лише через два тижні.
Дома знову дружині погано. Денис викликав швидку допомогу, хвилюючись, щоб не було ускладнень. Лікар обстежив Віку і порекомендував відвідати гінеколога. На другий день чоловік поїхав разом із дружиною в лікарню. Яке ж було їхнє здивування, коли дізналися, що Віка при надії. Віднині Денис носив дружину на руках, виконував всі її забаганки. Але згодом задумався. Потім запитав, що Віка робила у мами. Якраз після приїзду додому виявилося, що вона вагітна.
Підозра чоловіка образила дружину. Окрім нього в неї нікого немає. А він недовіряє, як далі разом жити? Денис потроху заспокоївся. Залишок часу до пологів вони провели спокійно. В назначений час народилася дівчинка. Віка радо телефонувала, донечка така красуня, схожа на його, свого тата. Денис гордився, нарешті він тато. Купив ліжечко, візочок. Його мама допомогла придбати всі інші необхідні речі. Нарешті день, коли Віка з Даринкою повернуться додому.
Коли Денис глянув на свою донечку, обомлів. В дівчинки руде волосся. В їхньому роду немає таких. Всі вони русяві, звідки таке дитя. Чоловік знову приставав до Віки, де гуляла? Це не його дитина і край. Сварилися кожен день. Віка плакала, присягалася, що Даринка його дитина. Але чоловік не вірив. Одного разу після великої сварки вигнав Віку з малою з дому. Дівчина вся в сльозах взяла донечку на руки й пішла.
Минуло двадцять років. Денис Іванович спостерігав за новенькою співробітницею, яка недавно влаштувалася до них на роботу. Вона привертала увагу своїм красивим рудим волоссям. З виду когось нагадувала. Запитав як її звуть.- Даринка Іванець. Відповіла дівчина. Денис Іванович схватився за серце. Перед ним стояла його донька, так схожа на нього в молоді роки.
