Після виходу на пенсію ми з чоловіком вирішили кардинально змінити своє життя. Залишили квартиру для єдиної дочки, а самі переїхали в Одеську область. Саме там мій чоловік успадкував будиночок в одному курортному селищі.
Будиночок, який ми отримали в спадок, був в дуже поганому стані. Нам довелося там дуже багато попрацювати, щоб все привести до ладу, але ми роботи не боялися, працювали обоє. Майже 10 років пішло на те, щоб привести будинок та територію до ладу. Нам навіть вдалося добудувати невеличку веранду, в якій теж можна було жити. Ми посадили молодий садок, зробили город та засадили клумби трояндами. Просто, як я колись мріяла!
Згодом ми змогли купити сусідню ділянку і побудували там кілька будинків для здачі відпочиваючим. На це було витрачено дуже багато коштів і сил. Плюс до того я ще готувала їжу для відпочиваючих за додаткову плату. Адже люди зараз звикли відпочивати з комфортом. А для цього треба і меблі хороші, і техніка, і сервіс. Щоб більше заробляти, ми навіть здавали і перший поверх нашого будинку. Самі влітку ми жили на веранді.
Наша дочка Марина щороку приїздила з родиною відпочивати до нас. Часто залишала онучку Кіру на місяць, а потім забирала перед школою.
Загалом, працювали ми з чоловіком, не покладаючи рук. У нас уже були свої клієнти, яким у нас дуже подобалося. Вони рекомендували нас своїм друзям. Загалом, все було нормально. У нас завжди були зайняті всі номери. Роботи було дуже багато. Потихеньку ми ще почали допомагати виплачувати зятеві кредит на машину.
Минулого літа подзвонила наша Марина і повідомила, що у неї чергова відпустка, але до нас вони не приїдуть, бо полетять відпочивати в Єгипет.
Проте до нас приїдуть в гості свати, батьки Андрія, нашого зятя. Таку ідею відпочинку підкинула для сватів саме наша дочка.
Вона попросила нас добре зустріти батьків її чоловіка. Ми повинні були їх поселити у себе, годувати за свій рахунок і ще ми повинні були їх розважати, водити на екскурсії. Ну і в жодному разі не взяти з них грошей. Рідня все-таки.
Ну що ж вона собі придумала? Літо-гаряче пора. Воно нас цілий рік, можна сказати, годує. Знаю…знаю…Халяву усі люблять, але нам ніхто не допомагав, як ми з чоловіком ставали на ноги.
Вони нам жодного разу не допомогли нічим, а тепер я повинна їм забезпечити повноцінний, безкоштовний відпочинок. Ось це радість! З якого переляку? Власна дочка виявилася такою егоїсткою! Аби тільки чоловікові батьки були задоволені, а рідні нехай почекають. Я дуже обурилася, сказала, що вони повинні будуть нам допомагати.
Дочка на мене образилася, кинула слухавку. Свати так і не приїхали до нас. З дочкою стосунки погіршилися, майже не розмовляємо. Але я терпіти не можу людей, які люблять загрібати жар чужими руками. Як правильно вчинити, я не знаю. Що порадите?
