Якби я познайомилася з батьками свого чоловіка хоча б за місяць до весілля, то точно б усе скасувала. Оскільки наше знайомство відбулося за тиждень до свята, довелося закривати очі на їх ганебну поведінку й лише сподіватися, що зустрічатимемося ми не часто.
Ми з Гришею люди сучасні. Не віримо в усі ці традиції та забобони. Тож відповідно, він не просив благословення на шлюб у моїх батьків й сватання у нас не було. Хай там як, а познайомитися нам усім все ж таки було треба. Тож я організувала зустріч сватів й забронювала місце у ресторані. Очікувала, що батьки поговорять про життя, можливо поділяться якимись планами на майбутнє, запитають у нас, як все має проходити, чи все готово, але батьки Гриші сприйняли цю зустріч як привід гарно провести час.
Мало того, що вони зробили замовлення на 5 тисяч та ще й випили стільки пляшок, що мені було соромно дивитися на офіціанта, який тільки то й робив, що підносив до нашого столика нову порцію випивки. Моїм батькам свати не сподобалися, вони навіть почали тривожитися, чи не мають ті проблеми з алкоголем та як взагалі я збираюся пов’язати життя з сином таких мами й тата. Як то кажуть, батьків не вибирають, то й Гришу ніхто не запитував.
Єдине про що я хвилювалася, щоб вони нічого не витворили на весіллі. Все мало бути організовано й на вищому рівні не дарма ж ми стільки місяців відкладали усю свою зарплатню. Марно сподівалася. Свекор ще наприкінці першого столу так накачав гостей, що ті навіть забулися, чого та до кого прийшли у цей ресторан. Ведучий не міг спокійно закінчити жодне своє речення, тому що свекруха видирала мікрофон й розважала гостей своїми непристойними тостами.
Усі було весело, а мені хотілося крізь землю провалитися. Моє свято було зіпсоване, а Гриша веселився з усіма й не вбачав нічого поганого в поведінці своїх мами й тата. Я вже подумую, що варто переїхати жити в інше місто, якомога далі від такої рідні.
