Дуже скоро я стану матусею втретє. Живемо ми з чоловіком в однокімнатній квартирі й ледве зводимо кінці з кінцями. Щоб ви зрозуміли, придбати власне житло нам не під силу.
Мої батьки мають велику трикімнатну квартиру. Я у них одна, ні братів, ні сестер не маю. Ще після народження другої дитини почала натякати на те, щоб вони віддали квартиру мені.
Не подумайте, що я тиранка, яка хоче вигнати батьків на вулицю із власного дому. У них є прекрасний будиночок з садком та городом, але у селі. Все літо вони проводять на дачі, то чому б і зовсім туди не перебратися.
Зараз, коли у нас має бути чергове поповнення, не натякаю, а прямо кажу, що хочу жити з родиною у їхній квартирі, а вони, щоб переїжджали, поки малюк не родився. Не хочуть, бо там немає всіх умов для життя. Туалет на дворі, газ не проведений, опалення від невеличкої грубки. Ну і що? Невже їм потрібні палаци на старість років.
За батьків чоловіка взагалі мовчу. Там точно немає на що розраховувати. Свекруха дбає лише про свою любу донечку, а про сина навіть не згадує. Вона, напевно, й не знає, як звати її онуків. Хоча бабусею її зробили саме ми. Її донька вже 6 років не може народити.
Дивіться як несправедливо виходить: ми нашим батькам дітей народжуємо, продовжувачів роду, так би мовити, а вони не хочуть подбати про їхній комфорт.
