Є в нашій сім’ї проблема і проблема ця називається свекрухою. Сама по собі свекруха як поняття не викликає проблем, всі люди різні. Але мати мого чоловіка – це просто щось з чимось.
Вона дуже любить всім допомагати та підтримувати, навіть коли в самої не залишається на їжу. Проте слід зазначити, що собі вона спершу накупує всяких смаколиків, всякого цікавого, але не адекватної їжі. Це при тому, що в неї пенсія і плюс зарплата, бо ж працює мати чоловіка, як вона каже, щоб не потупіти на пенсії. А гроші та інші речі для допомоги людям вона випрошує в нас.
І не виходить їй відмовити, бо ж не вміє абсолютно вона розпоряджатися фінансами. Приходить до нас, очі в підлогу, погляд бідного голодного цуцика і розповідає, яке в неї важке і голодне життя та як важко тому Ромі з п’ятого під’їзду, знову запив, а вона його так жаліє, так шкодує. Треба допомогти.
Що саме цікаве приходить вона саме тоді, коли в холодильнику вже порожньо. І завжди один сценарій. Все завжди однаково.
Ми спершу скребучи серцем давали гроші. Але зрозуміли, що так діла не буде, бо ж свекруха їх швидко і не розумно витрачає. Стали ми їй необхідні речі, ліки, продукти самостійно купувати і привозити. Але вона стала і їх роздавати.
А епопеєю цієї ситуації стало те, що ми дізналися, що та бабця Світлана, якій свекруха їсти приносить, далеко не бідна людина, в неї є четверо онуків, які бабцю мало не на руках носять і кожну пилинку здувають. А той пияка Роман з п’ятого під’їзду бізнес дуже прибутковий має, а п’є лише коли колишня приїжджає та вимагає переписати частину бізнесу на неї.
Ще вона колезі своїй по роботі допомагає, бо ж дівчина має проблеми з чоловіком. Але її при цьому не хвилює, що гроші колезі не потрібні, бо ж авто в неї в декілька разів дорожче нашого позашляховика.
Не придумаю я що вже з нею робити. В нас з чоловіком немає стільки грошей та можливостей, щоб утримувати свекруху та її дивне захоплення. Звісно ж ми маємо забезпечувати своїх непрацюючих батьків, хоча мати чоловіка і працююча жінка, проте не суть, але ну як тут забезпечити людину, яка абсолютно не розуміє, як користуватися грошима і що робити можна, а що ні, щоб нормально жити. І якщо допомагати, то або зі свого карману, а не з чужого, або ж хоча би думати, кому ця допомога справді потрібна.
Я вже навіть думала забрати свекруху жити до нас, щоб якось контролювати її добросердечність та стримувати внутрішнього «Робін Гуда», якщо це можна так назвати. Але чує моя душа, що не витримаю я такого, бо ж її безумства та заскоки всякі зведуть мене в психдиспансер. Може покласти її на сухпайок, чи не давати гроші і так далі? Нехай поживе на свою зарплату та пенсію. Їй їх має ставати на не просто нормальне, а дуже хороше життя. Нехай вчиться, чи можливо я занадто жорстока до неї?
