З чоловіком ми познайомилися коли він приїхав служити у нашу військову частині і пішов до міста у перше звільнення. Бачилися ми майже кожних вихідних і наші стосунки розвивалися настільки швидко, що за три місяці я отримала пропозицію вийти заміж від коханого чоловіка. Ми тихо пішли і розписалися, навіть батькам не сказали. Моя мама зі мною ще довго відмовлялася розмовляти, дуже її це образило. А от свекруха – взагалі мене почала ненавидіти, і дотримувалася думки, що це я її сина підмовила на таємне одруження.
Ми поселилися жити в гуртожиток, і все у нас було добре. Аж ось одного дня чоловікова мама вирішила приїхати без попередження до нас вгості. Звичайно ж я не була до цього готова і вона мене застала несподівано. Я якраз готувала вечерю на кухні і була одягнена у чоловікову білу футболку, яка на мені виглядала, як коротке плаття чуть вище колін. Не знаю, чому, але свекруху мій зовнішній вигляд довів до безумства. Вона зробила скандал, і назвала мене дівчиною легкої поведінки, а свого сина сліпим і дурним.
Вона залишилася того дня у нас на ніч, а зранку поїхала потягом до себе додому. І всі наступні кілька тижнів, буквально щодня вона телефонувала моєму чоловіку і вимагала, щоб ми розлучилися і обзивала мене як тільки вміла. Не знаю, як але десь за півроку вона досягла свого. Ми з чоловіком розлучилися. Але підтримували дружні стосунки.
Я вийшла заміж вдруге через рік. А мій колишній чоловік через три роки познайомився з хорошою жінкою, на ім’я Стефа. У Стефи була дитина – донечка від першого чоловіка. Стефа була такою красивою, наче з обкладинки журналу, скромною і розумною молодою жінкою. Ми з нею навіть потоваришували.
Та вона також не підійшла злій свекрусі. Виявляється, вона ніби й нічого, але з «зайвим багажем». Спільної мови вони так і не знайшли, хоча бідна Стефа старалася що було сил.
Вони таки якось жили і справлялися з впливом його мами. Пізніше у Стефи тяжко захворів батько, і вона майже на два місяці поїхала його доглядати. А зла свекруха і далі просила свого сина розлучитися. Коли Стефа повернулася у місто – то була вже на четвертому місяці вагітності від мого колишнього чоловіка.
Менше, ніж за пів року у них народилися двійнята – хлопчик і дівчинка. Моєму сину вже був рік і я допомагала їм одягом з нього, адже двоє дітей – це вдвічі більші витрати. А грошей в той час не було ні в кого.
Знаєте, я думала, що двоє милих рожевощоких дітлахів посіють хоч каплю доброти у злій колишній свекрусі, але ні. Вона і надалі надокучала молодим батькам. А одного дня, спокійна і ніжна Стефа не витримала і вигнала її за поріг дому. Ох, якби ж ви бачили, як я сміялася, коли дізналася про це.
Наступні кілька місяців Стефа була винною абсолютно в усіх гріхах і в усьому, що траплялося в світі. І вона не могла так більше жити. За півроку вона ощасливила нашу свекруху і розлучилася з її сином. Хоча й тут її не залишили в спокої, мовляв вона нагуляла дітей і потрібна ДНК-експертиза.
І навіть результат дослідження, який показав ймовірність батьківства мого колишнього чоловіка у 99,9 відсотка їм не підійшов. Адже 99,9 – це не 100%, і лікаря точно хтось підкупив.
Ще через п’ять років мій колишній чоловік одружився втретє, і Слава Богу – нарешті перестав спілкуватися з своєю мамою. Можливо хоч цей шлюб вбереже.
