Свекруха мене відкидає, а страждає моя донька. Де ж справедливість?
Я дивлюся на своїх знайомих і розумію: не у всіх подруг теплі стосунки зі свекрухами. Але в мене все ще гірше — наші відносини не просто напружені, вони як прірва, безодня, що пройнята холодом. Я готова змиритися з тим, що вона мене не переносить, але як пояснити, що ця неприязнь перекидається на мою доньку — її рідну, поки що єдину онуку? Це вражає мене до глибини душі, і я не бачу в цьому жодної логіки.
Чесно кажучи, я теж не відчуваю до неї нічого теплого. Ми не сваримося на людях, не влаштовуємо скандалів — просто уникаємо одна одну, як дві тіні, що ковзають у різних світах. Вона не цікавиться нашим життям, дзвонить тільки синові, моєму чоловікові, а до мене — лише вкрай рідко, коли він не бере слухавку. І тоді її голос звучить сухо, вона запитує тільки про нього, навіть не спитавши, як моя маленька Соломія. Це ніби ніж у серце — гострий і безжалісний.
Три місяці тому я народила донечку. За цей час свекруха, яку звуть, припустимо, Галина Миколаївна, відвідала нас усього тричі, хоча живе всього за годину їзди від нашого дому у невеличкому містечку Виноградів. Перший раз вона завітала, коли ми виписувалися з пологового. Прийшла, кинула формальне «вітаю», посиділа хвилин п’ятнадцять і пішла, посилаючись на якісь «термінові справи». Тоді вона навіть не доторкнулася до дитини, сказавши, що боїться таких крихіток — раптом щось не так зробить. Я стояла, мов грім мене вдарив. Невже жінка, яка сама народила і виростила сина, може так байдуже відітхнути від своєї першої онуки? Хіба не тягне її обійняти її, пригорнути, відчути тепло цього маленького дива?
Через місяць вона раптом попросила фотки. Чоловік слухняно відправляв їй знімки, але Галина Миколаївна більше не з’являлася у нас. Зате вона посилала повідомлення, повні захвату: яка в нас чарівна дівчинка, яка вона ніжна і гарна. На словах вона клялася, що обожнює онуку і мріє її побачити. Але слова — це лише вітер, що розвіює її брехню.
Нещодавно у ГаНещодавно у Галини Миколаївни був день народження, і вона, звичайно, запросила нас — без формальностей ніяк.
