Наше життя з чоловіком схоже на американські гірки. То все надто добре, то надто погано. Тільки з крайнощів в крайнощі. І так вже протягом 10 років.
Нашій донечці 8 років. Любов до неї безмежна, тож часто примирення відбувалися тільки заради неї.
Та ця історія буде не про наші стосунки, а про матір чоловіка, мою свекруху. Віра Миколаївна за якихось незрозумілих причин не любить свою онучку. Інколи мені здається, вона ненавидить її всією душею. Вже декілька років вона навіть не вітає дитину з Днем народження.
Я постійно прокручую в голові причини цього. Можливо, це через наші стосунки з її сином. Та яка різниця, що між нами, якщо дитина не має до цього відношення?
Та й взагалі мені здається, що жінка тільки мріє про наше розлучення. Часто дзвонила під час сварок і питала про подробиці, а потім сама ж налаштовувала мене проти Михайла.
У місті, де живе Віра Миколаївна Міша має ще одного синочка. Так тому хлопчику свекруха купує багато подарунків, одягу, смаколиків. В той час моя Оля не отримала ні одного подарунку за свої 8 років життя.
В своє виправдання Віра Миколаївна сказала, що має малий дохід, пенсія нині маленька. Та наскільки я знаю, багато грошей їй приносив продаж домашніх молочних продуктів, м’ясних і овочів. Та й взагалі дивно, що її малого прибутку вистачає на онука, а на онучку ні.
В цей час Олечка навпаки тягнеться до бабусі, постійно просить її приїхати в гості або запрошує до нас. Та у відповідь або ігнорування, або пасивна агресія. Зрозуміло, що їхати далеко і незручно, та час від часу можна було б собі це дозволити. Навіть Михайло почав помічати цю дивну закономірність.
І ось після останньої сварки ми вирішили конструктивно обговорити все і вперше вдалося вирішити проблему швидко і найменш болісно. Та свекруха не була рада такому повороту подій і почала, як завжди, наговорювати на мене Міші різні бридкості.
Скоро після цього випадку ми готувалися до 9-річчя нашої Олі. Я вже шукала в Інтернеті рецепт смачного торта, а чоловік купував різні кімнатні прикраси до свята. А яким був мій подив, коли Віра Миколаївна подзвонила і повідомила, що у День народження внучки до нас прийде велика посилка з подарунком для неї. Не могла я повірити, що за 9 років свекрусі нарешті вдалося назбирати грошей на приємне нашій дівчинці.
Та все ж я була дуже рада такій новині, а уявіть, скільки щастя було в очах нашої Оленьки. Так як вона чекала свою посилку, напевно, ніхто нічого ніколи не чекав. Це неможливо передати словами.
А як тільки ми забрали так званий подарунок, роти від шоку повідкривалися у всіх. Замість гарно упакованої посилки ми побачили якусь стару коробку, а всередині були жахливі поношені речі із запахом секонду, а на низу стояла одна пів літрова баночка малинового варення. От на такий подарунок спромоглася рідна бабуся.
Бачили б ви ті засмучені очі. Такого розчарування в очах маленької дитини я бачити не хотіла, тож заспокоїла Олю і пообіцяла, що це просто жарт, а на наступний день ми підемо і купимо будь-яке вбрання, яке вона тільки забажає.
Та терпінню моєму прийшов кінець. Я не збиралася терпіти такого ставлення і про все розказала Михайлові у доволі строгій формі. Та, як я того й очікувала, все закінчилося грандіозним скандалом і виявилося, що я страшенна егоїстка, яка не поважає старших людей.
Тепер я точно знатиму одне правило на все життя: не можна виділяти когось одного із дітей чи онуків. Всі рівні. І не треба створювати дитині психологічні травми.
